Так я сегодня и подумала, проснувшись с утра. Сами мы вернулись домой в четверг, в пятницу и субботу проездом у нас была моя знакомая, в воскресенье приходили соседи, отмечали маленькие дни рождения деток. У них дочка ровно на 2 месяца старше нашей принцессы. Им было 6, нам 4 (следующим постом напишу об этом). В общем, проснулась, вроде все чисто, но аж чешусь от смеси чужой энергетики. Так что, пока дочка спала, я все-все вымыла, вычистила, привела себя в порядок (куча скрабов, кремов, масочек. кстати, завалялся у меня кефир агуша просроченный - чудесная, надо сказать, маска для волос). потом окрапила углы святой водой и обнесла свечей. КАК она трещала! Не удивительно, что мне было некомфортно. Теперь красота - поработала, занялась собой и дочкой. как же хорошо, когда больше не надо ни о ком заботиться. Наша пятничная гостья реально была вторым ребенком. бес до безобразия. устала жутко! больше никаких гостей проездом. только если сестренка моя ночевать останется. она хоть кстати, о муже девочки, за советы! прислышалась к каждому, в каждом есть доля правды. конечно, если собирать вещи и уходить к родителям то не за тем, чтобы через три дня вернуться. это совсем крайняя мера. вчера попыталась с ним поговорить. монологом. от него было только слышно: "ну, конечно, ты ж у нас одна молодец". потом извинился и сказал, что все понял, будет Надо сказать, что когда свалила гостья наша, то половину субботы и вчера он очень активно занимался ребенком. Хочется верить, что запала хватит на подольше. В качестве компенсации морального вреда, я получила безлимитку в фитнес на полгода (здравствуй, йога) и недостающую часть на "лучших друзей девушек". йохоу! в пятницу еду за пуссетами!
Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.