Життя Полліанни описане впродовж майже двох років (у червні дівчинка приїхала до Белдінґсвіла, у жовтні сталася автомобільна аварія, до весни Полліанна нерухомо лежала в ліжку, ще десять місяців тривало лікування, поки дівчинка встала на ноги); фрагменти життєвих історій персонажів роману тривають набагато довше (15 років)
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
«Видение на Неве» вплотную подводит нас к замыслу «Бедных людей» (см. на нашем сайте полный текст, анализ, историю создания и краткое содержание этой повести). История «титулярного сердца, честного и чистого, и девочки оскорбленной и грустной» и есть история Макара Девушкина и Вареньки. Для своей повести Достоевский берет самую избитую тему основанной Гоголем «натуральной школы». В повести «Шинель» Гоголь изображает бедного чиновника, «маленького человека» Акакия Акакиевича, тупого, забитого и бессловесного. Ценой невероятных лишений он собирает деньги на покупку новой шинели. Но ее у него крадут, и он умирает от отчаяния. Герой «Бедный людей», Макар Девушкин, тоже бедный и жалкий чиновник, тоже маленький человек; он тоже всю жизнь переписывает бумаги, над ним издеваются сослуживцы, его распекает начальство. Даже наружностью, платьем, сапогами он похож на героя «Шинели». Достоевский усваивает все приемы Гоголя, усиливая и усложняя их, но вместе с тем ученик бунтует против учителя. Его возмущает отношение Гоголя к своему несчастному герою. Разве «Шинель» не есть убийственная насмешка над «бедным чиновником»? Разве Акакий Акакиевич – не ходячий автомат, не тупое существо, высший идеал которого теплая шинель? Достоевский, усвоив технику гоголевской школы, взрывает ее изнутри. Он очеловечивает смешного героя. В 1840-х годах, в русском обществе распространялось влияние французского социального романа, с его проповедью гуманности и общественной справедливости (Бальзак, Жорж Занд), и «Бедные люди» ответили новым настроением читателя. Достоевский сделал простое, но гениальное изменение в композиции Гоголя: вместо вещи («Шинель») поставил живое человеческое лицо (Вареньку) и произошло чудесное превращение. Смешная самоотверженность Акакия Акакиевича ради покупки шинели, его аскетизм, опошленный недостойным объектом, обернулись возвышенной и трогательной привязанностью Макара Алексеевича к своей Вареньке. Из мании Башмачкина Достоевский сделал бескорыстную любовь Девушкина. (Имя Башмачкин – вещное, имя Девушкин – личное).
Опис кімнатки на горищі, де мала поселитися Полліанна («Тут стояло дбайливо застелене ліжечко, два стільці зі спинками, умивальниця, комод без дзеркала і невеличкий столик. Ні штор на мансардних вікнах, ні картин на голих стінах. Сонце цілий день розжарювало крівлю, і в кімнатці через це було, як у грубці. Захисних сіток від комах на вікнах не було, тому вони не відчинялися») показує скупу вдачу міс Поллі, її неприязне ставлення до ще не знайомої небоги; опис двору позаду будинку тітки Поллі («Перед нею лежав садок… Поза садком стежинка бігла через широке поле до кручі, на якій самотня сосна стояла на сторожі великої скелі. Полліанні наразі здалося, що їй понад усе хочеться бути саме там — на вершечку великої скелі» допомагає читачеві зрозуміти настрій дівчинки, відчути ЇЇ самотність і душевний біль, її бажання опинитися далеко від непривітного будинку, де вона поселилася; опис ранку наступного дня після приїзду («Вікна кімнати виходили на південь і на захід, тому сонця вона ще не бачила. Але вона бачила тьмяну блакить ранкового неба і знала, що день обіцяє бути пречудовим») розкриває оптимістичний характер дівчинки, готовність у всьому якщо не побачити, то розпізнати щось добре та радісне. Таких описів знаходимо багато в тексті роману
Тема «Полліанна». Розповідь про життя дитини-сироти, яка твердо запам’ятала науку добра від своїх покійних батьків.
Головна думка – у всьому можна знайти позитив, навіть в найгіршому.
Ідея «Полліанна». У житті завжди є привід для радості, навіть у найскрутнішу хвилину можна знайти для себе розраду, головне — мати для цього бажання
Жанр. Роман
«Видение на Неве» вплотную подводит нас к замыслу «Бедных людей» (см. на нашем сайте полный текст, анализ, историю создания и краткое содержание этой повести). История «титулярного сердца, честного и чистого, и девочки оскорбленной и грустной» и есть история Макара Девушкина и Вареньки. Для своей повести Достоевский берет самую избитую тему основанной Гоголем «натуральной школы». В повести «Шинель» Гоголь изображает бедного чиновника, «маленького человека» Акакия Акакиевича, тупого, забитого и бессловесного. Ценой невероятных лишений он собирает деньги на покупку новой шинели. Но ее у него крадут, и он умирает от отчаяния. Герой «Бедный людей», Макар Девушкин, тоже бедный и жалкий чиновник, тоже маленький человек; он тоже всю жизнь переписывает бумаги, над ним издеваются сослуживцы, его распекает начальство. Даже наружностью, платьем, сапогами он похож на героя «Шинели». Достоевский усваивает все приемы Гоголя, усиливая и усложняя их, но вместе с тем ученик бунтует против учителя. Его возмущает отношение Гоголя к своему несчастному герою. Разве «Шинель» не есть убийственная насмешка над «бедным чиновником»? Разве Акакий Акакиевич – не ходячий автомат, не тупое существо, высший идеал которого теплая шинель? Достоевский, усвоив технику гоголевской школы, взрывает ее изнутри. Он очеловечивает смешного героя. В 1840-х годах, в русском обществе распространялось влияние французского социального романа, с его проповедью гуманности и общественной справедливости (Бальзак, Жорж Занд), и «Бедные люди» ответили новым настроением читателя. Достоевский сделал простое, но гениальное изменение в композиции Гоголя: вместо вещи («Шинель») поставил живое человеческое лицо (Вареньку) и произошло чудесное превращение. Смешная самоотверженность Акакия Акакиевича ради покупки шинели, его аскетизм, опошленный недостойным объектом, обернулись возвышенной и трогательной привязанностью Макара Алексеевича к своей Вареньке. Из мании Башмачкина Достоевский сделал бескорыстную любовь Девушкина. (Имя Башмачкин – вещное, имя Девушкин – личное).