Арсен Звенигора – козак з Лубенського куреня, хлопець молодий, спритний і дужий. Володимир Малик не випадково вибирає саме його головним героєм роману. Він, звернувшись до історичних джерел, знайшов дані про невідомого козака, який мав поїхати до Туреччини, щоб дізнатись про наміри султана Магомета IV, а оскільки імені його було невідомо, то письменник назвав його по-своєму. Багато справжніх історичних моментів використовує В. Малиш, адже, оскільки Іван Сірко не знав турецької мови, то при розмові з Гамідом Звенигора перекладав слова турка. Арсен Звенигора може стати прекрасним прикладом для людини, що прочитала цей роман, адже він сміливий, винахідливий, чесний. Також він любить правду, якою б не була вона гіркою. Арсен, як і більшість козаків відданий народу і батьківщині і готовий за ради національних цінностей.
《Чук и Гек» — рассказ о смысле жизни человека, о счастье, о любви к Родине. «Что такое счастье — это каждый понимал по-своему. Но все вместе люди знали и понимали, что надо честно жить, много трудиться и крепко любить и беречь эту огромную счастливую землю, которая зовется Советской страной» — в этих словах Гайдара заключена основная мысль рассказа. Огромный и добрый мир раскрывается перед братьями во время поездки из Москвы на восток, к Синим горам. Сказочный зачин «Чука и Гека» («Жил человек в лесу возле Синих гор») определяет весь интонационный строй рассказа. События, эпизоды, происшествия даны в нем в эмоциональном преломлении восприятия Чука и Гека. Реальные события приобретают сказочную окраску, дополняются вымыслом, поэтизируются: «Удивительная это была прогулка! Они шли гуськом к роднику по узенькой тропке. Над ними сияло холодное голубое небо; как сказочные замки и башни, поднимались к нему остроконечные утесы Синих гор».
