о 4. Віднайди художні деталі за об'єктом зображення у прочитаному вдома уривку "різдвяні пісні в прозі" Деталь-портрет: Деталь-пейзаж: Деталь-предмет: Деталь-образ: Деталь-символ: Деталь-учинок:
Сегодня им было скучно. Хозяин вновь забыл их в кармане, полном острых монет и ключей. Ключей нужно было избегать особенно осторожно - они слишком опасны. Раз! И нету провода... Но не ключи сейчас важны, а то, что хозяин про них совсем забыл. Не про ключи, а про наушники! Такие верные, такие замечательные, они запутались в клубок похожий на диковинных змей - длинных и тонких. Про них совсем забыли... Больше не играет веселая музыка, больше нету радости на лице хозяина. Зачем же они такие нужны? От обиды клубочек наушников залез еще глубже в карман. Скучно.
з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. У., адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.
Сегодня им было скучно. Хозяин вновь забыл их в кармане, полном острых монет и ключей. Ключей нужно было избегать особенно осторожно - они слишком опасны. Раз! И нету провода... Но не ключи сейчас важны, а то, что хозяин про них совсем забыл. Не про ключи, а про наушники! Такие верные, такие замечательные, они запутались в клубок похожий на диковинных змей - длинных и тонких. Про них совсем забыли... Больше не играет веселая музыка, больше нету радости на лице хозяина. Зачем же они такие нужны? От обиды клубочек наушников залез еще глубже в карман. Скучно.
з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. У., адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.