О чем "песенка о пехоте
СВОИМИ СЛОВА пехоте,
что так неразумна бывает она:
всегда мы уходим,
когда над Землею бушует весна.
И шагом неверным
по лестничке шаткой нет.
Лишь белые вербы,
как белые сестры глядят тебе вслед.
Не верьте погоде,
когда затяжные дожди она льет.
Не верьте пехоте,
когда она бравые песни поет.
Не верьте, не верьте,
когда по садам закричат соловьи:
у жизни и смерти
еще не окончены счеты свои.
Нас время учило:
живи по-походному, дверь отворя..
Товарищ мужчина,
а все же заманчива доля твоя:
весь век ты в походе,
и только одно отрывает от сна:
куда ж мы уходим,
когда над землею бушует весна?
ende des 19. jahrhunderts bestand das hauptproblem des tierschutzes in deutschland in der vivisektion. im jahr 1927 brachte der vertreter der nsdap im landtag diese frage erstmals zur sprache. nachdem die nationalsozialistische partei 1933 an die macht gekommen war, stimmte der reichstag für ein verbot der vivisektion (deutschland war das erste land, das derartige verfahren verbot).
anfang 1934 ordnete hitler die schaffung eines erlasses an, der die jagd einschränkte; das ministerium für handel und beschäftigung erließ am 3. juli desselben jahres ein dekret. am 1. juli 1935 wurde das reichsschutzgesetz verabschiedet.
die reichsvereinigung der deutschen tierschutzvereine legt 1933 eine medaille mit einem porträt des kanzlers und der inschrift auf der vorderseite fest: „ich bin ein entscheidender gegner der tötung von tieren. adolf hitler". nach dem angriff der nazis auf die udssr schrieb der sowjetische dichter samuel jakowlewitsch marschak 1941 ein satirisches gedicht mit dem titel "der kannibalen-vegetarier oder zwei seiten derselben medaille", das der veröffentlichung dieser medaille gewidmet war, die auf einem propagandaposter mit einer karikatur von kukryniks abgedruckt war:
голили козаки чисто лоб і голову, а чуб закручували по-молодецьки. вбиралися у шаровари, сорочку, шкапові чоботи. з собою мали пістоль, рушницю та шаблю.
хоч мали козаки запальну вдачу, та в усьому слухали старших та ватажків. «не скачи у воду, як не знаєш броду».
кого вибирали, того могли й скинути. особисті амбіції відходять на други план перед загальною справою.
цінували честь лицарську та побратимство. навіть татарин може пристати до гурту, якщо прийме віру християнську і відречеться від магомета. життя не шкодували заради товаришів, рідної землі та віри.
козаки не знають жартів. ворога не тільки карають на смерть, а й пі тортурам у разі необхідності здобути інформацію.
у бій ішли із кличем «слава богу! »
не пробачають зради.
завжди козаків є пісня та гумор. кмітливі та винахідливі.