i. античний міф — основа п'єси б. шоу "пігмаліон". (1913 р. побачила світ п'єса б. шоу "пігмаліон". автор назвав її "романом на п'ять актів" і присвятив відомій актрисі кемпбелл — першій виконавиці ролі елізи дулітл. в основу п'єси покладено античний міф про скульптора пігмаліона. він зневажав жінок, а на перше місце у житті ставив мистецтво. якось він вирізьбив із слонової кістки статую морської богині галатеї. його творіння було настільки прекрасним і довершеним, що скульптор закохався у німу статую. пігмаліон попросив богиню афродіту оживити статую. богиня пішла назустріч творцеві і незабаром галатея стала дружиною пігмаліона. однак п'єса б. шоу далека від художнього переказу античного міфу. вона збагачена авторськими доробками, художньо довершена, хоча основна думка міфу збережена.)
ii. провідна думка п'єси б. шоу "пігмаліон". (вона є єдиною що для міфу, що для п'єси б. шоу: погляди людини не можуть бути сталими і незмінними, життєві обставини змінюють і саму людину. позбавлений форми шматок глини в руках справжнього митця може стати витвором мистецтва. сила його — безмежна, адже саме мистецтво пробуджує духовну сутність людини і наділяє її красою і внутрішньою свободою.)
1. основна сюжетна лінія п'єси б. шоу. (двоє вчених — знавець фонетики хігінс і його шанувальник з індії пікерінг — стали свідками брутальної розмови квіткарки з молодим паном. знавець фонетики був вражений вимовою квіткарки, бо "з такою вимовою сиді повік у канаві". щось його змушує сказати співрозмовникові, що, попрацювавши над мовою дівчини, він міг би перетворити її на герцогиню, а вже покоївкою чи продавчинею вона б могла легко влаштуватися на роботу. дівчина почула ці слова і наступного дня прибула до лабораторії хігінса з проханням давати їй уроки фонетики. вона навіть обіцяла заплатити вченому. хігінс хотів відмовитися від набридливої квіткарки, але пікерінг нагадав йому вчорашню розмову і запропонував експериментальним шляхом перевірити, чи зможе хігінс за три місяці зробити з вульгарної квіткарки герцогиню і ввести в оману світське товариство її бездоганною вимовою. хігінс погодився і взявся за тяжку працю. експеримент вийшов вдалий. і це відповідало переконанням самого драматурга, що мистецтво здатне творити чудеса. професор фонетики допоміг елізі дулітл досконало опанувати ійську літературну мову, манери світських панн і стати схожою на справжню леді.)
2. парадоксальність змісту п'єси б. шоу. (п'єсою "пігмаліон" б. шоу довів, що люди з народу'аж ніяк не поступаються перед представниками світського товариства запасом творчих сил і енергії. якщо бідність і робить людину духовно збіднілою, то за певних обставин у ній можуть пробудитися небачені можливості для вдосконалення. проте головний парадокс — парадокс людини — залишається автором нерозгаданим. п'єса спонукає глядача дискутувати і висловлювати припущення щодо подальшої долі елізи дулітл. та який би шлях вона не обрала в житті після науки у професора фонетики, брутальною, духовно бідною і приниженою вона вже ніколи не буде. душа її відкрилася до краси, духовної свободи, до мистецтва.)
iii. п'єса б. шоу на світовій сцені. (п'єса б. шоу швидко здобула популярність. окрім того, сюжет "пігмаліона" став основою мюзиклу "моя прекрасна леді", а за його мотивами створено фільм- "галатея".)
Отец — Михаил Семёнович Данилко (умер в 1980) — водитель, злоупотреблял алкоголем, умер от рака лёгких, когда Андрею было семь лет.[3] Мать — Светлана Ивановна Волкова (род. 1937) — маляр, работница завода.[3] Старшая сестра — Галина Гришко (1963 г. р.) от первого брака матери; её муж — асфальтоукладчик, есть сын, племянник Андрея.[3][4][5][6].
В 1984 году поступил в художественную школу[3], был капитаном школьной команды КВН и выступал еще школьником за команду КВН ПТУ № 30[5][7], ежегодно выступал на сцене в летнем детском лагере, занимался в театральной студии «Гротеск», где стал использовать образ Верки Сердючки, коллекционировал пластинки Тото Кутуньо.[8]
В школе увлёкся группой «Ласковый май» и хотел стать её солистом, освоил нотную грамоту и научился играть на музыкальных инструментах, приезжал в Москву, был дома у Андрея Разина.[8][9]
В 1991 году окончил среднюю школу № 27 города Полтавы.
После окончания школы пытался поступить в Полтавское музыкальное училище им. Н. В. Лысенко, но не конкурс, подал документы в Полтавский педагогический институт, но не сдал украинскую литературу, поэтому попал в ПТУ № 30, получил специальность «кассир-продавец продовольственных товаров».[5]
После ПТУ пытался поступить два раза в музыкальное училище, но неудачно, окончил школу художников-дизайнеров.[5]
В 1995 году поступил в киевское эстрадно-цирковое училище на отделение разговорного жанра, но отучился там всего полтора года из четырёх.[5]
В 1997 году поступил в Киевский институт культуры и искусств на специальность «режиссер эстрады массовых зрелищ», был отчислен на четвёртом курсе из-за не сдачи двух сессий.[5]бъяснение:
i. античний міф — основа п'єси б. шоу "пігмаліон". (1913 р. побачила світ п'єса б. шоу "пігмаліон". автор назвав її "романом на п'ять актів" і присвятив відомій актрисі кемпбелл — першій виконавиці ролі елізи дулітл. в основу п'єси покладено античний міф про скульптора пігмаліона. він зневажав жінок, а на перше місце у житті ставив мистецтво. якось він вирізьбив із слонової кістки статую морської богині галатеї. його творіння було настільки прекрасним і довершеним, що скульптор закохався у німу статую. пігмаліон попросив богиню афродіту оживити статую. богиня пішла назустріч творцеві і незабаром галатея стала дружиною пігмаліона. однак п'єса б. шоу далека від художнього переказу античного міфу. вона збагачена авторськими доробками, художньо довершена, хоча основна думка міфу збережена.)
ii. провідна думка п'єси б. шоу "пігмаліон". (вона є єдиною що для міфу, що для п'єси б. шоу: погляди людини не можуть бути сталими і незмінними, життєві обставини змінюють і саму людину. позбавлений форми шматок глини в руках справжнього митця може стати витвором мистецтва. сила його — безмежна, адже саме мистецтво пробуджує духовну сутність людини і наділяє її красою і внутрішньою свободою.)
1. основна сюжетна лінія п'єси б. шоу. (двоє вчених — знавець фонетики хігінс і його шанувальник з індії пікерінг — стали свідками брутальної розмови квіткарки з молодим паном. знавець фонетики був вражений вимовою квіткарки, бо "з такою вимовою сиді повік у канаві". щось його змушує сказати співрозмовникові, що, попрацювавши над мовою дівчини, він міг би перетворити її на герцогиню, а вже покоївкою чи продавчинею вона б могла легко влаштуватися на роботу. дівчина почула ці слова і наступного дня прибула до лабораторії хігінса з проханням давати їй уроки фонетики. вона навіть обіцяла заплатити вченому. хігінс хотів відмовитися від набридливої квіткарки, але пікерінг нагадав йому вчорашню розмову і запропонував експериментальним шляхом перевірити, чи зможе хігінс за три місяці зробити з вульгарної квіткарки герцогиню і ввести в оману світське товариство її бездоганною вимовою. хігінс погодився і взявся за тяжку працю. експеримент вийшов вдалий. і це відповідало переконанням самого драматурга, що мистецтво здатне творити чудеса. професор фонетики допоміг елізі дулітл досконало опанувати ійську літературну мову, манери світських панн і стати схожою на справжню леді.)
2. парадоксальність змісту п'єси б. шоу. (п'єсою "пігмаліон" б. шоу довів, що люди з народу'аж ніяк не поступаються перед представниками світського товариства запасом творчих сил і енергії. якщо бідність і робить людину духовно збіднілою, то за певних обставин у ній можуть пробудитися небачені можливості для вдосконалення. проте головний парадокс — парадокс людини — залишається автором нерозгаданим. п'єса спонукає глядача дискутувати і висловлювати припущення щодо подальшої долі елізи дулітл. та який би шлях вона не обрала в житті після науки у професора фонетики, брутальною, духовно бідною і приниженою вона вже ніколи не буде. душа її відкрилася до краси, духовної свободи, до мистецтва.)
iii. п'єса б. шоу на світовій сцені. (п'єса б. шоу швидко здобула популярність. окрім того, сюжет "пігмаліона" став основою мюзиклу "моя прекрасна леді", а за його мотивами створено фільм- "галатея".)
ОРодился 2 октября 1973 года в Полтаве.
Отец — Михаил Семёнович Данилко (умер в 1980) — водитель, злоупотреблял алкоголем, умер от рака лёгких, когда Андрею было семь лет.[3] Мать — Светлана Ивановна Волкова (род. 1937) — маляр, работница завода.[3] Старшая сестра — Галина Гришко (1963 г. р.) от первого брака матери; её муж — асфальтоукладчик, есть сын, племянник Андрея.[3][4][5][6].
В 1984 году поступил в художественную школу[3], был капитаном школьной команды КВН и выступал еще школьником за команду КВН ПТУ № 30[5][7], ежегодно выступал на сцене в летнем детском лагере, занимался в театральной студии «Гротеск», где стал использовать образ Верки Сердючки, коллекционировал пластинки Тото Кутуньо.[8]
В школе увлёкся группой «Ласковый май» и хотел стать её солистом, освоил нотную грамоту и научился играть на музыкальных инструментах, приезжал в Москву, был дома у Андрея Разина.[8][9]
В 1991 году окончил среднюю школу № 27 города Полтавы.
После окончания школы пытался поступить в Полтавское музыкальное училище им. Н. В. Лысенко, но не конкурс, подал документы в Полтавский педагогический институт, но не сдал украинскую литературу, поэтому попал в ПТУ № 30, получил специальность «кассир-продавец продовольственных товаров».[5]
После ПТУ пытался поступить два раза в музыкальное училище, но неудачно, окончил школу художников-дизайнеров.[5]
В 1995 году поступил в киевское эстрадно-цирковое училище на отделение разговорного жанра, но отучился там всего полтора года из четырёх.[5]
В 1997 году поступил в Киевский институт культуры и искусств на специальность «режиссер эстрады массовых зрелищ», был отчислен на четвёртом курсе из-за не сдачи двух сессий.[5]бъяснение: