Оберіть правильну відповідь з дужок ( стара шинель, О. Пушкін, зідрав шинель з 1 плечей, анекдот Україна, 1 вкрали, переписувати документи, «Петербурзькі повісті», попити нову шинель, «маленької людини», будь-яка людина заслуговує на повагу). 1) Що спонукало М Гоголя написати про Башмачкіна? 2) Xто, на думку літературознавців, підказав Гоголю сюжет «Ревізора»? 3) Яку країна Гоголь назвав «батьківшиною своеї душі»? 4) До якого циклу належить повість «ШШинель»? 5) Якою була люблена справа головного героя? 6) Що стало символом злиденного життя Башмачкіна? 7) Щоб стати іншою людиною, Акакію Акакійовичу було потрібно... 8) Що стало з обновкою Башмачкіна в перший же вечір? 9) Привид, шо блукав Петербургом, зник після того, як знайшов «значну особу» і. 10) Образ Акакія Акакійовича -це образ. . 1) Яку думку хоче донести до читача Гоголь?
ответ:
у наших давніх літописах є одне оповідання, яке не блищить красою, не вихвалює героїв, але зворушує серце. у ньому таїться якесь пророкування, що підтримує надію й віру в ідеали тих, "котрі вже край свій рідний зацурали, "
***
жив колись у києві в неволі улюблений син половецького хана, малий хлопчина. якось під час походу його взяв у полон князь володимир мономах і залишив при собі за вроду.
хлопчик жив у розкошах і з часом потроху став забувати рідний степ, а чужий край і звичаї вважав рідними.
та не так жилося хану "без коханої дитини", в самотині. він сумував і журився, не їв і не спав.
тоді покликав свого гудця і звернувся до нього з такими словами: "слухай, старче, ти шугаєш ясним соколом у хмарах, сірим вовком в полі скачеш, розумієшся на чарах. божий дар ти маєш з неба — людям долю віщувати, словом, піснею своєю всіх до себе ".
і попросив гудця піти у руську землю, відшукати сина, розповісти, як за ним побивається його батько. а щоб він згадав усе, хан сказав посланцю: "заспівай ти йому пісню нашу, рідну, половецьку, прожиття привільне наше, нашу вдачу молодецьку. а як все те не , дай йому євшан-зілля, щоб, понюхавши, згадав він степу вільного привілля".
і пішов гудець в дорогу, йшов три дні й три ночі. прийшов до києва опівночі, прокрався, як злодій, до сина свого пана і почав його умовляти повернутися. але слова на хлопця не діють, бо забув він і батька, і родину. тоді гудець вдарив по струнах, заспівав пісню "вільного народу" "про лицарськії походи", "про славетнії події". спочатку "ревли—стогнали струни", "мов скажена хуртовина". потім спів змінився на "народний, колисковий". гудець тихо заспівав молодому половчанинові ту пісню, яку йому співала мати, коли колисала. але ні спів лагідний, як молитва, ні сильний, дужий "не вразив юнацьке серце". схилив голову старець у розпачі: "там, де рустка замість серця, порятунку вже не " раптом згадав про євшан-зілля, дістав заповітний сповиток і дав юнакові понюхати те бадилля. із тим сталося диво. хлопець поблід, зірвавсь на рівні ноги і перед ним "рідний степ — широкий, вільний, пишнобарвний і квітчастий — раптом став перед очима, з ним і батенько воля, воленька кохана! рідні шатра, рідні "
Люди, покоящиеся в них, видимо, не совершали подвигов, но зато и не творили зла. Их душа чиста, совесть не запятнана, и потому все симпатии на стороне скромных земледельцев.
Прежде всего изображается необычная ситуация, несколько даже странная. И это вызывает необычные отклики в душе человека. Например, Жуковский помещает своего лирического героя ночью на кладбище, перед некогда пышной усыпальницей. Может ли он в этой отстраненной ситуации чувствовать и мыслить точно так же, как в заурядном бытовом окружении? Разумеется, нет: он почти неизбежно должен задуматься о бренности бытия. Поднявшись над суетной повседневностью, лирический герой задумывается о вечности. О связи времен, объединяющей разные эпохи.
В финале стихотворения возникает образ чувствительного «певца природы», чуждого суеты и славы, рано простившегося с жизнью:
"Прискорбный, сумрачный, с главою наклоненной,
Он часто уходил в дубраву слезы лить,
Как странник, родины, друзей, всего лишенный,
Которому ничем души не усладить"
Если что. Вот вообще черты романтизма:
провозглашение сильной, сложной, глубокой личности;
- интерес ко всему экзотическому, сильному, возвышенному;
- переживание разлада с действительностью. Романтик не удовлетворен действительностью, разочарован в ней; мечтая о лучшем будущем, создает образы и картины жизни, отвечающие его идеалам;
- стремление личности к абсолютной свободе, к духовному совершенству, недостижимому идеалу в сочетании с пониманием несовершенства мира.