Образ города Клинова: 1) сцены из жизни обитателей города Калинова изображённые в пьесе (цитаты, явление+действие) 2) городские порядки о которых мы узнаем от героев пьесы (цитаты, явление+действие)
пригодницькі романи відомого шотландського письменника вальтера скотта добре відомі у всьому світі. в його творах гармонійно переплітаються оповіді про реальні історичні події і вигадки, наукові факти і фантазії. у своїх романах вальтер скотт завжди прагнув правдоподібно відобразити мораль, побут і звичаї ійців минулих століть, з’єднати художній вимисел з історичною правдою. один із своїх найкращих романів письменник називає ім’ям доблесного лицаря айвенго.
головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце.
айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість.
айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
"Всеобщая история, обработанная "Сатириконом" - это сборник коротких юмористических рассказов на историческую тему. Впервые он был напечатан в 1911 году. Авторами рассказов были сотрудники известного юмористического журнала "Сатирикон". Раздел "Древняя история" написан Тэффи, автор раздела "Средние Века" - Осип Дымов, "Новая история" написана Аркадием Аверченко, а рассказы раздела "Россия" написал О.Л.Д'Ор (псевдоним И. Л. Оршера).
Среди средств создания комического эффекта следует отметить как иронию, юмор и сатиру, так и нарочитую нелогичность, доходящую до абсурдности.
Например, возьмем рассказ "Воспитание детей" из раздела "Древняя история" (автор - Тэффи):
"Воспитание детей было очень суровое. Чаще всего их сразу убивали. Это делало их мужественными и стойкими."
Пример использования иронии и юмора в том же рассказе: "Образование они получали самое основательное: их учили не кричать во время порки." "Они с детства приучались говорить лаконически, то есть коротко и сильно. На длинную витиеватую ругань врага спартанец отвечал только: "От дурака слышу"."
"...одна спартанка, отдавая щит сыну, сказала лаконически: "С ним или на нем". А другая, отдавая кухарке петуха для жарения, сказала лаконически: "Пережаришь - вздую"."
Пример использования сатиры в рассказе "Спарта": "Сам город не был огражден стенами: мужество граждан должно было служить ему защитой. Это, конечно, стоило местным отцам города дешевле самого плохого частоколишки."
Как известно, манера изложения в "Истории..." во многом пародирует Д.И. Иловайского - автора многочисленных и многократно переиздававшихся учебников истории. Все сатириконцы изучали историю в гимназиях именно по учебникам Иловайского. Теперь, хотя объект пародии давно уже не актуален, пародия остается смешной и давно воспринимается как самостоятельное произведение. Труды Иловайского никто не помнит, в отличие от авторов "Сатирикона".
пригодницькі романи відомого шотландського письменника вальтера скотта добре відомі у всьому світі. в його творах гармонійно переплітаються оповіді про реальні історичні події і вигадки, наукові факти і фантазії. у своїх романах вальтер скотт завжди прагнув правдоподібно відобразити мораль, побут і звичаї ійців минулих століть, з’єднати художній вимисел з історичною правдою. один із своїх найкращих романів письменник називає ім’ям доблесного лицаря айвенго.
головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце.
айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства.
айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя.
при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість.
айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя.
з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
"Всеобщая история, обработанная "Сатириконом" - это сборник коротких юмористических рассказов на историческую тему. Впервые он был напечатан в 1911 году. Авторами рассказов были сотрудники известного юмористического журнала "Сатирикон". Раздел "Древняя история" написан Тэффи, автор раздела "Средние Века" - Осип Дымов, "Новая история" написана Аркадием Аверченко, а рассказы раздела "Россия" написал О.Л.Д'Ор (псевдоним И. Л. Оршера).
Среди средств создания комического эффекта следует отметить как иронию, юмор и сатиру, так и нарочитую нелогичность, доходящую до абсурдности.
Например, возьмем рассказ "Воспитание детей" из раздела "Древняя история" (автор - Тэффи):
"Воспитание детей было очень суровое. Чаще всего их сразу убивали. Это делало их мужественными и стойкими."
Пример использования иронии и юмора в том же рассказе: "Образование они получали самое основательное: их учили не кричать во время порки." "Они с детства приучались говорить лаконически, то есть коротко и сильно. На длинную витиеватую ругань врага спартанец отвечал только: "От дурака слышу"."
"...одна спартанка, отдавая щит сыну, сказала лаконически: "С ним или на нем". А другая, отдавая кухарке петуха для жарения, сказала лаконически: "Пережаришь - вздую"."
Пример использования сатиры в рассказе "Спарта": "Сам город не был огражден стенами: мужество граждан должно было служить ему защитой. Это, конечно, стоило местным отцам города дешевле самого плохого частоколишки."
Как известно, манера изложения в "Истории..." во многом пародирует Д.И. Иловайского - автора многочисленных и многократно переиздававшихся учебников истории. Все сатириконцы изучали историю в гимназиях именно по учебникам Иловайского. Теперь, хотя объект пародии давно уже не актуален, пародия остается смешной и давно воспринимается как самостоятельное произведение. Труды Иловайского никто не помнит, в отличие от авторов "Сатирикона".