Трагедия “гамлет” - одна из важнейших вершин творчества шекспира. вместе с этим, это наиболее проблемное из всех творений писателя. эта проблемность определяется сложностью и глубиной содержания трагедии, полной философской значительности. шекспир обычно не изобретал сюжетов для своих пьес. он брал уже бытовавшие в сюжеты и придавал им драматическую обработку. он обновлял текст, несколько видоизменял развитие действия, углублял характеристики действующих лиц, и в результате от первоначального замысла оставалась только сюжетная схема, но с новым приобретенным смыслом. так было и с “гамлетом”. прототипом героя был полулегендарный принц амлет, имя которого встречается в одной из исландских саг. первый же памятник, в котором рассказывается сага о мести амлета, принадлежал перу средневекового датского летописца сансона грамматика (1150-1220). краткий пересказ принца амлета. такова истинная , которая была взята шекспиром за основу. необходимо отметить, что главное изменение, которое шекспир произвел в сюжете древнего предания, состояло в том, что над всем сплетением событий он поставил личность героя, который стремится понять, зачем живет человек и в чем смысл его существования. трагедия не только в том, что мир ужасен, но и в том, что он должен ринуться в пучину зла, для того чтобы бороться с ним. он сознает, что сам далек от совершенства, его поведение обнаруживает, что зло, царящее в жизни, в какой-то мере чернит и его. трагическая ирония жизненных обстоятельств приводит гамлета к тому, что он, выступающий мстителем за убитого отца, тоже убивает отца лаэрта и офелии, и лаэрт мстит ему. в центре трагедии находится вопрос о человеке, воплощен во всей фигуре гамлета. решение этого вопроса связано прежде всего с самим человеком, с его способностью самому стать достойным своего идеала. в гамлете показан образ человека, который, проходя через неимоверные страдания, обретает ту степень мужества, какая соответствует гуманистическому идеалу личности.
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.