ОЧЕНЬ МНОГО Н.В.Гоголь «Старосветские помещики»
ответьте на вопросы письменно:
1. В какой сборник входит повесть «Старосветские помещики»
2. Кто её главные герои ? ( назовите имена, отчества, фамилию )
3. От чьего лица ведётся повествование?
4. На какие детали портрета героев автор обращает особое внимание?
5. Какие примеры уклада жизни ( приведите их ) говорят о радушии главных героев?
6. «Нельзя было глядеть без участия на их... ( продолжите фразу )
7. Как обращались друг к другу Афанасий Иванович и Пульхерия Ивановна?
8. Что, по старинному обычаю старосветских помещиков, очень любили наши герои?
9. О чём просила Пульхерия Ивановна Афанасия Ивановича после её смерти?
Дом.з. ответить на вопросы письменно
Дивлюся в зоряне небо. Воно таке красиве! А скільки яскравих
зірочок сяє! Усі вони можуть про щось розказати, тільки треба їх почути.
Зоря — це чиясь доля. Мабуть, і Шевченкова зоря дивиться на нас із
високого неба. Що може вона розповісти про дитинство Тарасика?
Народився хлопчик у кріпацькій родині. Сім’я жила дуже бідно.
Стара, але біла хата, яблуня біля неї, квітник, верба... Тут і ріс допитливий, мрійливий Тарасик. Хлопчик любив співати й малювати. А одного разу захотів знайти ті залізні стовпи, що небо підпирають. Ці всі моменти життя і є золотими зорями дитинства.
Таке високе над Тарасиком небо, та ось одна зірка заплакала. Це померла мама. І заплакало від болю дитяче серце. Через два роки ще одна зірка згасла. То пішов із життя батько. Глибокий жаль сповнив душу Тараса. І полилися «тяжкі сльози». Навіть зорі заплакали разом з хлопчиком.
Нема батьків, а жити треба. Нелегко сироті у світі. Доводилося
виконувати різну роботу: пасти худобу, мити посуд, носити воду
школярам, допомагати дякові...
У вірші «Мені тринадцятий минало...» поет згадує про цей ранній
період свого життя та про подругу дитинства Оксану. Вона була
справжньою світлою зірочкою. Діти довіряли одне одному, ділилися
враженнями, разом мріяли про краще життя...
Дивлюсь в зоряне небо. Воно красиве й високе! Серед багатьох зірок
яскраво світить золота зоря Тарасового дитинства.
Кожен народ відрізняється один від одного своєю мовою, своєю культурою життя і ще багато чим. Але в одному вони єдині. У кожної країни є своя пісня, щира і яскрава, а головне - дуже рідна для свого народу.
Кожен народ втілює в пісні свої мрії і бажання, красу і фарби рідного краю. Оспівує в ній свій народ, свою історію. Красу будь-якої народної пісні важко висловити. Її треба тільки почути. Адже в кожну пісню народ вкладає найдорожче і найцінніше що у нього є - свою душу і своє слово.
Прослухавши народні пісні можна зробити висновки про людей, які живуть в тій чи іншій країні. У цих піснях використовують не тільки красиві слова, які здатні захоплювати, а й весь сенс життя свого народу.
Більш того, багато країн дуже співучі, слухаючи народні пісні яких, захоплює не тільки дух, але слух кожної людини.
Навіть у віршах відомих поетів не вистачає тієї краси, яка присутня в пісні. Не одна пісня сучасності не може зрівнятися з народною піснею. Адже колись, в давнину, люди об'єднувалися в великі колективи і складали вірші, на які згодом клали музику і в результаті отримували справжній шедевр, який визнають на даний момент.
Завдяки пісні можна виразити свої щирі почуття, своє бачення і свої прагнення. Народна пісня показує наскільки люди люблять свою країну і готові заради її благополуччя і процвітання.
Пісня - є колиска кожного народу. Вона здатна зцілювати і надавати натхнення та наснаги. Вона дозволяє відчути впевненість в завтрашньому дні.
У роки, коли відбувалися страшні війни, люди йшли з піснею в бій і з піснею поверталися з нього.
У народній пісні люди переживають свої найбільші страхи, найщиріші почуття, найбільшу любов до свого рідного краю і до людей, які живуть разом з ними в найріднішої і найяснішої країні.
Народна пісня і справді є душею кожного народу. Вона загартовує і наділяє силою кожного жителя своєї країни.