doge232

23.01.2021 03:49 •  Литература

ОЧЕНЬ ОЧЕНЬ НУЖНО! НАДО РАЗОБРАТЬ ГДЕ КАКИЕ ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ( епітет, метафора і так далі )
Народе  мій,  замучений,  розбитий, 

Мов  паралітик  той  на  роздорожжу, 

Людським  презирством,  ніби  струпом,  вкритий! 

Твоїм  будущим  душу  я  тривожу, 

Від  сорому,  який  нащадків  пізних 

Палитиме,  заснути  я  не  можу. 

Невже  тобі  на  таблицях  залізних 

Записано  в  сусідів  бути  гноєм, 

Тяглом  у  поїздах  їх  бистроїзних? 

Невже  повік  уділом  буде  твоїм 

Укрита  злість,  облудлива  покірність 

Усякому,  хто  зрадою  й  розбоєм 

Тебе  скував  і  заприсяг  на  вірність? 

Невже  тобі  лиш  те  судилось  діло, 

Що  б  виявило  твоїх  сил  безмірність? 

Невже  задарма  стільки  серць  горіло 

До  тебе  найсвятішою  любов'ю, 

Тобі  офіруючи  душу  й  тіло? 

Задарма  край  твій  весь  политий  кров'ю 

Твоїх  борців?  Йому  вже  не  пишаться 

У  красоті,  свободі  і  здоров'ю? 

Задарма  в  слові  твойому  іскряться 

І  сила  й  м'якість,  дотеп  і  потуга 

І  все,  чим  може  вгору  дух  підняться? 

Задарма  в  пісні  твоїй  ллється  туга, 

І  сміх  дзвінкий,  і  жалощі  кохання, 

Надій  і  втіхи  світляная  смуга? 

О  ні!  Не  самі  сльози  і  зітхання 

Тобі  судились!  Вірю  в  силу  духа 

І  в  день  воскресний  твойого  повстання… 

О,  якби  хвилю  вдать,  що  слова  слуха, 

І  слово  вдать,  що  в  хвилю  ту  блаженну 

Вздоровлює  й  огнем  живущим  буха! 

О,  якби  пісню  вдать  палку,  вітхненну, 

Що  міліони  порива  з  собою, 

Окрилює,  веде  на  путь

Якби!..  Та  нам,  знесиленим  журбою, 

Роздертим  сумнівами,  битим  стидом,  — 

Не  нам  тебе  провадити  до  бою! 

Та  прийде  час,  і  ти  огнистим  видом 

Засяєш  у  народів  вольних  колі, 

Труснеш  Кавказ,  впережешся  Бескидом, 

Покотиш  Чорним  морем  гомін  волі 

І  глянеш,  як  хазяїн  домовитий, 

По  своїй  хаті  і  по  своїм  полі. 

Прийми  ж  сей  спів,  хоч  тугою  повитий, 

Та  повний  віри;  хоч  гіркий,  та  вільний, 

Твоїй  будущині  задаток,  слізьми  злитий, 

Твойому  генію  мій  скромний  дар  весільний. ​