ОЧЕНЬ Заполни таблицу ЦИТАТАМИ ИЗ ТЕКСТА "Вертел"
Имя героя и его возраст
Семья
Работа (где и кем работает герой, как выглядит его рабочее место)
"Награда" за труд
Забота окружающих
Мечта
Смерть
Напиши 5-8 предложений что ты узнал из рассказа о жизни твоих сверстников (12 лет) на Урале в 19 веке
Читая новеллу,попадаешь на весьма "дикий Запад",с незабываем колоритом и острыми нравами.
Джонни-сын полковника Эбенезера Дорсетта,очень богатого землевладельца.Очень подвижный и шустрый мальчишка,гроза и мучитель соседей ,из маленького городка в штате Алабама. Джонни не из "робкого десятка",для него похищение-это увлекательная игра,полная приключений.Для начала он становится "Вождём Краснокожих",что говорит о его интересу к истории.Его игры не дают покоя похитителям,Биллу грозит "снятие скальпа",а Сэм боится сгореть на костре.
Папаша Дорсет-полковник в отставке,человек преклонных лет.Джонни-поздний ребёнок и его все балуют,как могут.Пашаша строгих правил и недюжинной силы,мальчика не держит в полной узде,в воспитании сына не вмешиваются,предпочитают наблюдать со стороны.Чувство юмора у папаши очень своеобразное,он веселится над проделками сына,строго не наказывает его.
Рассказ оставляет незабываемые впечатления,сочетание комизма и тонкого юмора не могут никого оставить равнодушными.
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!