Характеристика Аліни Аліна – особлива дитина, не дарма вона «не зійшлися характерами з Тетяною Володимирівною, першою вчителькою». Характер Аліни розкриває ситуація з малюнком неваляшки в перші дні навчання в 1 класі. Аліна малює не одну неваляшку, як вимагала вчителька, а трьох, створює картинку сім’ї – вона, мама і дідусь. Реакція вчительки не забарилася – виставити на осуд усьому класу малюнок дівчинки, підкреслюючи, що «жодного разу не зустрічала в природі неваляшку з бородою». «І всі відразу відчули, що я зробила щось погане …». «1 вересня Тетяна Володимирівна привела нас в клас і веліла здати букети. Першокласники повинні йти в школу з квітами. Це теж закон. Тому 1 вересня в школі буває багато квітів … Ми склали букети на стіл, а потім Т.В. поставила їх у відра для миття підлог … Тільки два букета вона поставила на стіл в вази … ». Здивована і ображена неувагою до свого букету, вирощеного власноручно до 1 вересня, Аліна розуміє, що це неправильно, принизливо і намагається по-дитячому міркувати. Далі показана ситуація з малюванням вази. І Аліна знову не виконує вимоги вчительки намалювати і прикрасити вазу: «Чому я повинна малювати вазу, якщо мій букет сидить у відрі?». З перших днів Аліна поводиться по-особливому, але особливість дитини в тому, що вона не механічний солдатик, готовий до виконання вимог, і не фарфоровий пупсик. Марсем багато думає про виховання дітей, про їх навчання, свої роздуми вона записує в щоденник. Марсем вважає, що «Діти – не порцелянові пупсики». Вона чесна і відкрита в своїх переконаннях. «Вони люди. І, як люди викликають у нас найрізноманітніші почуття. Нам може бути з ними добре, а може бути – огидно. Ми хочемо, щоб було цікаво. В цьому наша вчительська користь. Наш розумний егоїзм». Таким чином, потрапивши в клас до Марсем, Аліна стає кращою ученицею, вона бере активну участь у житті класу. Це і похід на Чорного Дрегона, і бал, і іменини. Ми бачимо, як змінюється дівчинка за 4 роки навчання в класі Марсем. Аліна відверта, чуйна, щира, навіть в бажанні пограти в гру, за яку було покарання. Але Аліну турбує проблема відсутності батька. Дівчинка виховується мамою і дідусем. Повість починається роздумами героїні про те, що могло все скластися інакше, якби був тато. «Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато». Безумовно, Аліні не вистачає батьківської любові та уваги. Тато Аліни – математик, він живе у Франції. Дівчинка часто згадує про нього, розмірковує. Але величезну роль у формуванні характеру Аліни зіграв мудрий, витриманий, спокійний дідусь, який знаходив підхід до неї в будь-якій ситуації, відчував, що необхідно дівчинці в першу чергу, звертав увагу на будь-які дрібниці, навіть ті, які залишалися мамою непоміченими. Марсем теж зіграла величезну роль у формуванні характеру Аліни і всього класу в цілому. У кожного з героїв-дітей багато складнощів і труднощів: тут і перша закоханість, як правило, нерозділена, і сімейні складності – багато сімей перебувають на межі розлучення або за його межею, тут і поведінка нового учня Кравчика і гра, придумана ним, і ситуація з валентинками. Але всі ці труднощі долаються завдяки любові, турботі і творчому завзяттю Марсем. Характеристика Марсем Марсем – образ «нестандартної» вчительки і її не дарма вважають педагогом з особливим підходом. Вона намагається “бачити вглиб дитини” і використовує нестандартні методи. Наприклад, придумує похід учнів на страшного Дрегона, якого повинні перемогти “принци”, адже хлопчику, який раз став героєм і вчинив подвиг набагато важче буде зробити потім якусь капость або підлість, щоб не зганьбити своє добре ім’я. Робота для Марсем – це, перш за все, бажання розвивати «внутрішній стержень» кожного свого учня, вона сприймає дітей як рівних, не дарма вони обговорюють проблеми і деякі уроки проводять, сидячи в колі на килимі. «Частина уроків проходила на килимі. Ми сиділи, схрестивши ноги по-турецьки, іноді лежали на животах ». Хоча в її щоденнику зустрічаються і такі висловлювання, наприклад: «Вбила б!» Вбила і розвісила б по ліхтарям … Ось як мене розлютили …… Ще трохи, і я кого-небудь трісну. Яку-небудь дитинку. Може бути, навіть не одну, а відразу декількох. Тоді мене, нарешті, виженуть з роботи … » Але це говорить про те, що Марсем – жива, щира, справжня, вона відповідально відноситься до своєї професійної діяльності, точніше для неї робота – це не механічне виконання ряду інструкцій, а весь навчальний процес для неї і є «вирощування внутрішнього стержня», інакше б вона не розповіла історію про ангелів. Марсем не випадково розповідає дві історії дітям, щоб показати їх у порівнянні, як можна чинити, а як не варто. Друга історія про ангелів на перший погляд здається казкою, але дітям властиво вірити в казки, та й сама Марсем впевнена, що це і є суть педагогіки і її сенс, інакше і не вийде нічого. І діти розуміють.
Характеристика Аліни Аліна – особлива дитина, не дарма вона «не зійшлися характерами з Тетяною Володимирівною, першою вчителькою». Характер Аліни розкриває ситуація з малюнком неваляшки в перші дні навчання в 1 класі. Аліна малює не одну неваляшку, як вимагала вчителька, а трьох, створює картинку сім’ї – вона, мама і дідусь. Реакція вчительки не забарилася – виставити на осуд усьому класу малюнок дівчинки, підкреслюючи, що «жодного разу не зустрічала в природі неваляшку з бородою». «І всі відразу відчули, що я зробила щось погане …». «1 вересня Тетяна Володимирівна привела нас в клас і веліла здати букети. Першокласники повинні йти в школу з квітами. Це теж закон. Тому 1 вересня в школі буває багато квітів … Ми склали букети на стіл, а потім Т.В. поставила їх у відра для миття підлог … Тільки два букета вона поставила на стіл в вази … ». Здивована і ображена неувагою до свого букету, вирощеного власноручно до 1 вересня, Аліна розуміє, що це неправильно, принизливо і намагається по-дитячому міркувати. Далі показана ситуація з малюванням вази. І Аліна знову не виконує вимоги вчительки намалювати і прикрасити вазу: «Чому я повинна малювати вазу, якщо мій букет сидить у відрі?». З перших днів Аліна поводиться по-особливому, але особливість дитини в тому, що вона не механічний солдатик, готовий до виконання вимог, і не фарфоровий пупсик. Марсем багато думає про виховання дітей, про їх навчання, свої роздуми вона записує в щоденник. Марсем вважає, що «Діти – не порцелянові пупсики». Вона чесна і відкрита в своїх переконаннях. «Вони люди. І, як люди викликають у нас найрізноманітніші почуття. Нам може бути з ними добре, а може бути – огидно. Ми хочемо, щоб було цікаво. В цьому наша вчительська користь. Наш розумний егоїзм». Таким чином, потрапивши в клас до Марсем, Аліна стає кращою ученицею, вона бере активну участь у житті класу. Це і похід на Чорного Дрегона, і бал, і іменини. Ми бачимо, як змінюється дівчинка за 4 роки навчання в класі Марсем. Аліна відверта, чуйна, щира, навіть в бажанні пограти в гру, за яку було покарання. Але Аліну турбує проблема відсутності батька. Дівчинка виховується мамою і дідусем. Повість починається роздумами героїні про те, що могло все скластися інакше, якби був тато. «Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато». Безумовно, Аліні не вистачає батьківської любові та уваги. Тато Аліни – математик, він живе у Франції. Дівчинка часто згадує про нього, розмірковує. Але величезну роль у формуванні характеру Аліни зіграв мудрий, витриманий, спокійний дідусь, який знаходив підхід до неї в будь-якій ситуації, відчував, що необхідно дівчинці в першу чергу, звертав увагу на будь-які дрібниці, навіть ті, які залишалися мамою непоміченими. Марсем теж зіграла величезну роль у формуванні характеру Аліни і всього класу в цілому. У кожного з героїв-дітей багато складнощів і труднощів: тут і перша закоханість, як правило, нерозділена, і сімейні складності – багато сімей перебувають на межі розлучення або за його межею, тут і поведінка нового учня Кравчика і гра, придумана ним, і ситуація з валентинками. Але всі ці труднощі долаються завдяки любові, турботі і творчому завзяттю Марсем. Характеристика Марсем Марсем – образ «нестандартної» вчительки і її не дарма вважають педагогом з особливим підходом. Вона намагається “бачити вглиб дитини” і використовує нестандартні методи. Наприклад, придумує похід учнів на страшного Дрегона, якого повинні перемогти “принци”, адже хлопчику, який раз став героєм і вчинив подвиг набагато важче буде зробити потім якусь капость або підлість, щоб не зганьбити своє добре ім’я. Робота для Марсем – це, перш за все, бажання розвивати «внутрішній стержень» кожного свого учня, вона сприймає дітей як рівних, не дарма вони обговорюють проблеми і деякі уроки проводять, сидячи в колі на килимі. «Частина уроків проходила на килимі. Ми сиділи, схрестивши ноги по-турецьки, іноді лежали на животах ». Хоча в її щоденнику зустрічаються і такі висловлювання, наприклад: «Вбила б!» Вбила і розвісила б по ліхтарям … Ось як мене розлютили …… Ще трохи, і я кого-небудь трісну. Яку-небудь дитинку. Може бути, навіть не одну, а відразу декількох. Тоді мене, нарешті, виженуть з роботи … » Але це говорить про те, що Марсем – жива, щира, справжня, вона відповідально відноситься до своєї професійної діяльності, точніше для неї робота – це не механічне виконання ряду інструкцій, а весь навчальний процес для неї і є «вирощування внутрішнього стержня», інакше б вона не розповіла історію про ангелів. Марсем не випадково розповідає дві історії дітям, щоб показати їх у порівнянні, як можна чинити, а як не варто. Друга історія про ангелів на перший погляд здається казкою, але дітям властиво вірити в казки, та й сама Марсем впевнена, що це і є суть педагогіки і її сенс, інакше і не вийде нічого. І діти розуміють.