Федько — приклад звичайного хлопця. Він полюбляє гратися з іншими, пустувати та навіть битися. Але він не поганий. Він вдарив Олеся не навмисно і потім дуже жалкував про це, та знайшов чудовий б примирення — пригостив голодного Олеся пирогом з м’ясом.
Федько Тойкало: цитатна характеристика:
— "А Федько розбишакувато вишкірив зуби і, вказуючи рукавом на Олеся, заволав так, що шия одразу зробилась тоненькою: — Бий зрадника! — підскочив, тицьнув Олеся ліктем під скроню і зник поміж палями"; — "На попоїж,— сказав ніяковіючи і втиснув Олесеві в руку подавлений теплий пиріг"; — "…заховав подарунок під полу, пом’явся… Потім ударив себе книжками по гузенцю, крикнув: "Гат-тя-вйо!" — і подався до річки трусити ятері".
Особое значение для раскрытия образа главного героя играет пейзаж. Сияние луны на кладбище, таинственная тишина, «широкие аллеи» , «сонные деревья» говорят о вечном, непреходящих ценностях. Сад Туркиных осенью печален, идет мелкий дождь. Это своеобразный символ однообразной провинциальной жизни, утратившихся надежд.
Чехов использует и так называемый «минус-приём» . Пейзаж отсутствует, когда Катерина Ивановна признается в любви уже изменившемуся Старцеву. В саду было темно так же, как и в душе Старцева.
Федько — приклад звичайного хлопця. Він полюбляє гратися з іншими, пустувати та навіть битися. Але він не поганий. Він вдарив Олеся не навмисно і потім дуже жалкував про це, та знайшов чудовий б примирення — пригостив голодного Олеся пирогом з м’ясом.
Федько Тойкало: цитатна характеристика:
— "А Федько розбишакувато вишкірив зуби і, вказуючи рукавом на Олеся, заволав так, що шия одразу зробилась тоненькою: — Бий зрадника! — підскочив, тицьнув Олеся ліктем під скроню і зник поміж палями";
— "На попоїж,— сказав ніяковіючи і втиснув Олесеві в руку подавлений теплий пиріг";
— "…заховав подарунок під полу, пом’явся… Потім ударив себе книжками по гузенцю, крикнув: "Гат-тя-вйо!" — і подався до річки трусити ятері".
Особое значение для раскрытия образа главного героя играет пейзаж. Сияние луны на кладбище, таинственная тишина, «широкие аллеи» , «сонные деревья» говорят о вечном, непреходящих ценностях. Сад Туркиных осенью печален, идет мелкий дождь. Это своеобразный символ однообразной провинциальной жизни, утратившихся надежд.
Чехов использует и так называемый «минус-приём» . Пейзаж отсутствует, когда Катерина Ивановна признается в любви уже изменившемуся Старцеву. В саду было темно так же, как и в душе Старцева.
Объяснение: