Определи, что НЕ является «нарушением» канонов жанра в трагедии Шекспира «Ромео и Джульетта» 1) в основе трагедии лежит неразрешимый напряженный конфликт противостояния сильной личности и общества, столкновения человека с роком, судьбой, который заканчивается гибелью героя
2)трагедия насыщена комическими элементами
3) автор использует просторечный язык и прозаизмы
4) трагедия оптимистичная и жизнеутверждающая
Аустерлицкая битва, как считал князь Андрей, — это шанс найти свою мечту. Это непременно будет сражение, которое завершится славной победой, осуществленной по его плану и под его руководством. Он и в самом деле совершит в Аустерлицком сражении подвиг. Стоило подпрапорщику, несшему знамя полка, пасть на поле боя, как князь Андрей поднял это знамя и с криком "Ребята, вперед! " повел за собой в атаку батальон. Получив ранение в голову, князь Андрей падает, и вот уже Кутузов пишет его отцу, что сын старого князя Болконского "пал героем".
Оказывается, война не средство достижения карьеры, а грязная, тяжелая работа, где совершается античеловеческое дело. Окончательное осознание этого приходит к князю Андрею именно на Аустерлицком поле.
Аустерлиц — вторая трещина во взглядах князя Андрея на жизнь и на войну. Герой испытывает глубокий нравственный кризис. Он разочаровывается в Наполеоне, прежних ценностях, понимает истинный, античеловечный смысл войны, “кукольной комедии”, разыгранной императором. Отныне идеалом для князя Андрея становится Небо, Бесконечность и Высота: “Он узнал, что это был Наполеон — его герой, но в ту минуту Наполеон казался ему столь маленьким, ничтожным человеком в сравнении с тем, что происходило теперь между его душой и этим высоким, бесконечным небом с бегущими по нем облаками”.
Достичь Тулона не удалось. Больше того, пришлось пережить трагедию Аустерлица, где русская армия понесла тяжелое поражение.
Відповідь:
1. В
2. А
3. Б
4. А
5. В
6. А
7. А
8. В
9.Б
Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії» Міщанин- шляхтич»?
Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.
Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.
Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.
Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!" — стверджує він.
Уже з перших хвилин комедії Журден надзвичайно комічний. Він викликає лакеїв для того, щоб продемонструвати, що вони в нього є, і не знає, як з ними поводитися.
Пан Журден хоче одягатися так, як одягається "все вельможне панство". Костюм, химерний і недоладний, який пошив пану Журдену кравець, викликає в учителів улесливе схвалення, а в дружини та служниці — насмішки.
Зрештою, Журден непогана людина, чесний купець, але з дещо хибним уявленням про своє місце в житті.
Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта Ков'єль знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтії". Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем.
Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали. Коли ми дивимося або читаємо комедію "Міщанин-шляхтич", то не переймаємося тим, що Журден хотів стати аристократом, для нас це вже не актуально. Нас смішить показ прагнення людини удавати не того, ким він є насправді. Драматург стверджує, що людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності та ні перед ким не плазувати.
Пояснення: