К Маше начал свататься старый, но богатый князь Верейский. Она обратилась за к Дубровскому, он предложил ей умолять отца. Когда эта идея не удаётся, то Маша готовится к побегу вместе с Дубровским. В церкви она ждёт его до последней минуты, но Дубровский так и не приехал, в результате чего она стала женой князя. По дороге на князя нападает Дубровский. Князь выстреливает Дубровскому в плечо. Но Маша просит Владимира уйти, так как она не может предать своего мужа. Дубровский отзывает разбойников, и Маша уезжает вместе со своим нелюбимым мужем.
«Хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся відтіняло ще дужче білизну обличчя, а великі темні, малорухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що відразу привертав увагу. Легка складка над бровами, звичка трохи подаватися головою вперед і вираз смутку, що часом пробігав якимись хмарами по вродливому обличчю, — це все, чим виявилася сліпота в його вигляді. Його рухи в знайомому місці були впевнені, однак було помітно, що природна жвавість пригнічена й виявляється часом досить гострими нервовими поривами»
«Хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся відтіняло ще дужче білизну обличчя, а великі темні, малорухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що відразу привертав увагу. Легка складка над бровами, звичка трохи подаватися головою вперед і вираз смутку, що часом пробігав якимись хмарами по вродливому обличчю, — це все, чим виявилася сліпота в його вигляді. Його рухи в знайомому місці були впевнені, однак було помітно, що природна жвавість пригнічена й виявляється часом досить гострими нервовими поривами»