Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.
Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.
З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".
Это было летом года у себя дома.В тот момент я поссорилась со своей мамой.Мы очень сильно ругались и перечили друг другу. На самом деле с мамой мы были в достаточно нормальных отношениях, но иногда мы выходили за рамки ругались с такой энергией, что даже голос садился.В своей маме я ценю доброту и справедливость поскольку в нашей семье никто не оставался без наказанным.Причиной наших разногласий являлось разное мнение по чему-либо поскольку вкусы у нас были далеко не одинаковы.Я думала когда последний раз ссорилась с ней о том, как решить ту проблему с разногласием и у меня получилось мы переговорив с мамой пришли к выводу, что нужно слушать друг друга и принимать свои и чужие решения в действие.Я была довольна своей идеей и маме кажется тоже понравилось.У уже через несколько дней мы стали более согласованно работать и делать дела.Я бы назвала свой рассказ 'Крики дело не решит' потому что, в самом деле это актуально среди подростков и мало кто понимает, что крики и драки с близкими дело не решит проблему нельзя решить таким глупым
Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.
Герої Винниченка шукають відповіді на питання про смисл життя, доцільність існування людства. Письменник розглядає смерть як частину неминучої та гіркої правди життя. Думати про смерть в ім'я життя — такий зміст оповідань екзистенційної проблематики Винниченка. Наслідуючи ідеї Ніцше (поєднання соціокультурних і біологічних начал у людині), письменник пояснює вчинки героїв психологічними причинами.
З темою смерті пов'язані роздуми про швидкоплинність часу, про зв'язок з майбутнім, про час — історичний і космічний, об'єктивний і суб'єктивний. Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон. Обоє знають про рівень ризику, в якийсь момент навіть упевнені, що гинуть. Та це ще не зараз. Ставлення героїв до цієї неминучої фатальності кокетливо-байдуже ("стало страшно смішно: я — мертвий"). За кілька миль від кордону можна собі дозволити "пожартувати" зі смертю: "Я — будучий мертвяк. Лежу десь в якому-небудь ярі, дикому, порожньому, наді мною небо, на виску маленька чорна ранка, а над ранкою кружка сидять такі ж самі блискучі, зеленкуваті мушки й ніби ворожать, заглядаючи у неї, туди, всередину, де оселилась смерть. І лице моє теж зеленкувате, тверде... А на скелі якійсь сидять чорні, великі, таємні ворони і ждуть чогось".
Заголовок:Ссора
Это было летом года у себя дома.В тот момент я поссорилась со своей мамой.Мы очень сильно ругались и перечили друг другу. На самом деле с мамой мы были в достаточно нормальных отношениях, но иногда мы выходили за рамки ругались с такой энергией, что даже голос садился.В своей маме я ценю доброту и справедливость поскольку в нашей семье никто не оставался без наказанным.Причиной наших разногласий являлось разное мнение по чему-либо поскольку вкусы у нас были далеко не одинаковы.Я думала когда последний раз ссорилась с ней о том, как решить ту проблему с разногласием и у меня получилось мы переговорив с мамой пришли к выводу, что нужно слушать друг друга и принимать свои и чужие решения в действие.Я была довольна своей идеей и маме кажется тоже понравилось.У уже через несколько дней мы стали более согласованно работать и делать дела.Я бы назвала свой рассказ 'Крики дело не решит' потому что, в самом деле это актуально среди подростков и мало кто понимает, что крики и драки с близкими дело не решит проблему нельзя решить таким глупым