Определите, какие общественно-политические и нравственные вопросы затрагивает стародум в своих афоризмах. сформулируйте и запишите эти вопросы и проблемы.
1. при тогдашнем веке при петре i придворные были воины, да войны не были придворные».
2. в большом свете водятся премелкие души.
3. где государь мыслит, где знает он, в чем его истинная слава, там человечеству не могут не возвращаться их права.
4. тщетно звать врача к больным неисцельно: тут врач не пособит, разве сам заразится.
5. начинаются чины — перестает искренность.
6. чины нередко выпрашиваются, а истинное почитание заслуживается.
7. гораздо честнее быть без вины обойдёну, нежели без заслуг .
8. прямо любочестивый человек ревнует к делам, а не к чинам.
Відповідь:
Головне в житті - бути людиною
Відомого американського письменника Д. Лондона завжди приваблювали люди мужні, рішучі, сміливі, сильні духом. На своєму життєвому шляху зустрічав він таких чоловіків і серед моряків, і серед золотошукачів. Правда, збентежений письменник бачив, що люди, засліплені жагою збагачення, прибувши на Аляску, поступово втрачають кращі людські якості, забувають про обов’язки дружби та взаємодо Тому й створив Д. Лондон оповідання «Жага до життя», де показав людину, яка зрозуміла, що золото -не головне в житті.
Автор не дає імені герою, бо на його місці міг опинитися будь-хто, а називає персонаж просто Людина. І це символічно, тому що цей чоловік у всіх випробуваннях поводиться по-людськи на відміну від іншого, чиї очі засліплені блиском золота. Цьому герою письменник дає ім’я Біл.
Автор протиставляє двох чоловіків, щоб читач міг краще зрозуміти, хто обрав правильний шлях. Біл зраджує товариша, залишаючи його без підтримки (той кульгає, підвернув ногу), не може кинути золото, тому що жадібність переважила всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. Інший герой, Людина, йде по слідах Біла і «читає» все, що відбувалося з товаришем. На гірких уроках Людина вчиться: бачить, що Біл не кинув золота, тому й загинув. Біл був жадібний, але кому тепер потрібне його золото? Білу? Ні, мертвим уже нічого не треба. Тож яка користь мати золото і вмерти?! Краще вже вижити, хай і кинувши важкий мішок з металом.
І ось Людина залишає золото, розуміючи, що воно - зайвий тягар у дорозі. Відчуваючи страшенний голод, залишає кістки Біла, по-людськи ставлячись до загиблого, зібравши останні сили, бореться із хворим вовком і перемагає. Перемагає і крижаний холод Аляски. Не дає золотим блиском занапастити душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях герой залишався Людиною.
Пояснення:
Софья Фамусова - одна из главных героинь в комедии Грибоедова " Горе от ума ". Она получила изрядное воспитание, умеет играть на фортепиано, читает романы, умна, имеет богатое воображение.
Но все же не хочется назвать ее любимой героиней . Почему ? Да потому, что сочиняет , прикрывая ложь ( придумывает сон, хотя могла бы честно сказать, что беседовала всю ночь с молодым человеком), сплетничает о Чацком, так как недовольна его критикой всех и вся.Недальновидна, потому что не видит явного интереса к себе Молчалина из-за того, что дочь начальника. Впрочем, за последнее ее можно простить, сказав, что, мол, молода и неопытна.
Она - обычна. Будет строить глазки, потом выйдет замуж за человека с положением в обществе ( хотя в комедии пока не желает за Скалозуба - генерала), а мечтает о бедном, затем станет добродетельной матерью. Софья едва ли сумеет оценить и протянуть руку неординарному человеку, ибо живет она "заветами отцов" и имеет собственное представление о мире в рамках той среды, в которой живет. Так что вопреки поставленному вопросу я отвечаю : Софья - не любимая моя героиня, потому что не развивается, ничем не отличается от других при присутствии некоторых несомненных достоинств, присущих типичной московской барышне.