В кожного із нас було своє дитинство про яке ми може розповідати дуже багато. Будучи дітьми ми з кожним днем навчались чого нового для нас, цікавого. Будь-яка подія, яка для дорослих людей була буденністю, для нас була значною подією, яку ми опановували з великим захопленням. Перші кроки наші, перше слово і інше. Той момент коли ми йшли в дитячий садок, перші нові знайомства з дітьми. Потім школа, перший клас, перша вчителька. Тяжкий і одночасно цікавий для нас процес навчання, пізнання чогось нового для нас. Перша дитяча любов, якщо так можна сказати, однак котра запам’ятовується нам назавжди. Потім вже йдуть шкільні будні, переходимо з одного класу в інший. Не вспіємо ми оговтатись, як вже останній дзвоник в завершальному класі і ми поринаємо в студентське життя. Поступаємо в інші навчальні заклади, де знайомимось з іншими людьми, інші друзі, інша вчителька.
Та про це може можна писати безкінечно. Однак всі моменти проходження цього періоду в кожного з нас є різними. Тому в школах на уроках української мови і не тільки будуть завдання написати такий твір, а тому ми в цій категорії зібрали таку збірку.
Чиновники принимают ложь хлестакова за правду, потому, что погрязли сами во лжи и, попытайся -подними, хоть легкую завесу тех тайн и недоимок, которым они потворствовали-не сидеть им на своих местах. Вот и приходится им угождать хлестакову, как гостю дорогому, только потому, что мысли их о неожиданном раскрытии всех их тайн рисуют в их воображении страшные картины, и в любом, кто хоть чуточку уверен в себе или по их представлениям похож на "карающую руку", а таковые им мерещаться уже везде, они готовы разглядеть ревизора. Кроме того, Хлестаков из=за своих субтильности и невладения темой, так сказать, кажется им добродушным, милым и податливым, -представления таким ревизора становится тем более для них "приятным", ведь с ним достаточно легко, еще именно поэтому принять его за ревизора им так хочется. Знаменитая фраза "мы видим и слышим только то, что хотим видеть" работает здесь как нельзя нагляднее. Не стоит умалять и прыти Хлестакова, сообразившего как он может воспользоваться сложившимся положением. Да и вот еще что, ища того инкогнито среди выбивающихся из общего числа постояльцев гостиницы, чиновники сделали ошибку в своих расчетах и обманули сами себя, задав сами себе эти дважды лживые правила игры. они ведь думали, что власть строится на обмане и наглости, к чему привыкли сами, вот и искали себеподобных и готовы были приписывать им любые черты.
В кожного із нас було своє дитинство про яке ми може розповідати дуже багато. Будучи дітьми ми з кожним днем навчались чого нового для нас, цікавого. Будь-яка подія, яка для дорослих людей була буденністю, для нас була значною подією, яку ми опановували з великим захопленням. Перші кроки наші, перше слово і інше. Той момент коли ми йшли в дитячий садок, перші нові знайомства з дітьми. Потім школа, перший клас, перша вчителька. Тяжкий і одночасно цікавий для нас процес навчання, пізнання чогось нового для нас. Перша дитяча любов, якщо так можна сказати, однак котра запам’ятовується нам назавжди. Потім вже йдуть шкільні будні, переходимо з одного класу в інший. Не вспіємо ми оговтатись, як вже останній дзвоник в завершальному класі і ми поринаємо в студентське життя. Поступаємо в інші навчальні заклади, де знайомимось з іншими людьми, інші друзі, інша вчителька.
Та про це може можна писати безкінечно. Однак всі моменти проходження цього періоду в кожного з нас є різними. Тому в школах на уроках української мови і не тільки будуть завдання написати такий твір, а тому ми в цій категорії зібрали таку збірку.