Мольєр робить матеріальні цінності неважливими та нагадує, що за гроші не купуєш розуміння і почуття. Письменник дуже цікаво порівнює розум людей різного соціального статусу та доводить, що статусність зовсім не показник інтелектуального розвитку, незважаючи на отриману освіту. Це порівняння дозволяє подивитися на життя по-новому та бути більш вільним в спілкуванні між людьми.
Драматург дозволяє людям з сарказмом подивитися на свої недоліки і посміятися з кумедних ситуацій в житті. В сучасному житті часто так не вистачає почуття гумору та вміння з легкістю відноситься до своїх помилок.
Пустая и никому не нужная церковь, церковка, как ласково называет её автор. И тут же подтверждает её главную роль: " Она хоть небольшая, церковка, а оживляла деревню (некогда сельцо) , собирала её вокруг себя, далеко выставляла напоказ". Даже в годы колхозов и атеизма она не перестаёт играть для жителей немаловажную роль, как маяк вселяет надежду и уверенность морякам в непогоду, так церковка, одним своим видом, людям сил прибавляла, и была неотъемлемой частью быта колхозников,… как небо привыкли видеть каждый день, так и её…". На операционном столе - единственная внучка немолодой учительницы. Перед глазами мелькают картины педагогической работы, о которой бабушка часто рассказывала внучке. И главный герой этих рассказов — третий в пятом ряду на фотографии — ученик, отчаянный, честный, прямолинейный и вместе с тем бесконечно смешливый мальчик Ваня Белов. Он своих одноклассников от плохих оценок и "страшных" контрольных. Он одинаково смело мог пройти по карнизу третьего этажа и вступить в спор c учителем, если видел несправедливость. Ваня Белом не просто врезался в память своей учительницы, он стал кумиром ее внучки. Судьба его была неизвестна пожилой женщине. В сознании ее смешалась тревога о ребенке, воспоминания об ученике, эпизоды из жизни единственного сына. Калейдоскоп мыслей и эмоций мелькал, сердце больно сжималось. Внучка Елизавета, ученик Ваня Белов, сын Володя. И надежда на внучки — врач Иван Сергеевич Белов! Бывшая учительница верила, что сейчас он ее внучку. И только после успешно завершившейся операции вспомнила, что отца ее ученика Вани Белова звали Андреем. А ее отчаянный и смелый ученик Иван Андреевич Белов пал смертью храбрых у города Пенцлау...
Объяснение:
Мольєр робить матеріальні цінності неважливими та нагадує, що за гроші не купуєш розуміння і почуття. Письменник дуже цікаво порівнює розум людей різного соціального статусу та доводить, що статусність зовсім не показник інтелектуального розвитку, незважаючи на отриману освіту. Це порівняння дозволяє подивитися на життя по-новому та бути більш вільним в спілкуванні між людьми.
Драматург дозволяє людям з сарказмом подивитися на свої недоліки і посміятися з кумедних ситуацій в житті. В сучасному житті часто так не вистачає почуття гумору та вміння з легкістю відноситься до своїх помилок.