Петр Гринев — главный герой повести А. С. Пушкина «Капитанская дочка» . С раннего детства на формирование его характера и взглядов большое влияние оказали родители — честные и порядочные люди, которые много повидали на своем жизненном пути. Они сумели привить Петруше Гриневу любовь к родине, верность своему долгу и данному слову, уважительное отношение к старшим, смелость, стремление к справедливости. Воспитали в нем Человека с большой буквы-Человека Чести.
Отец, отправляя сына на службу в армию, прежде всего руководствуется целью вырастить из него не беспутного шалопая, транжиру, но настоящего солдата, человека отважного и благородного. Он так обозначает для Петруши жизненные ориентиры: «Служи верно, кому присягнешь; слушайся начальников, за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; от службы не отговаривайся и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду» .
Полученные уроки не для Петра Андреевича Гринева даром. Живя в Белогорской крепости, он зарекомендовал себя храбрым офицером и хорошим товарищем, человеком, ценящим честь превыше всего. Со шпагой в руке, рискуя собственной жизнью, отстаивает он доброе имя Маши Мироновой, оклеветанной лицемерным и малодушным Швабриным.
Влюбленный Гринев открывается нам с новой стороны. Становится ясно, что он пылкий и нежный поклонник, готовый пожертвовать своей жизнью ради счастья любимой, побороться за Любовь.
Однако автор, считая, что истинная суть человека раскрывается в критических ситуациях, подвергает своего героя многочисленным испытаниям. Став свидетелем героической смерти дорогих и уважаемых им людей — Ивана Кузмича и Василисы Егоровны Мироновых, вынужденный разлучиться с Машей, оставив ее в руках ненавистного ухажера, Петр Гринев проявляет большую силу духа и мужество, безупречную порядочность. Судьбе не удается сломить его, заставить отречься от собственных взглядов. Характер молодого человека становится более закаленным, ему открываются истинные ценности человеческой жизни.
Я думаю, что на примере своих героев Пушкин показывает нам те жизненные ориентиры, к которым стоит стремиться, потоку что такие нравственные ценности, как честь и достоинство, верность долгу никогда не утратят своего значения.
У романі В. Скотта «Айвенго» виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ.
Петр Гринев — главный герой повести А. С. Пушкина «Капитанская дочка» . С раннего детства на формирование его характера и взглядов большое влияние оказали родители — честные и порядочные люди, которые много повидали на своем жизненном пути. Они сумели привить Петруше Гриневу любовь к родине, верность своему долгу и данному слову, уважительное отношение к старшим, смелость, стремление к справедливости. Воспитали в нем Человека с большой буквы-Человека Чести.
Отец, отправляя сына на службу в армию, прежде всего руководствуется целью вырастить из него не беспутного шалопая, транжиру, но настоящего солдата, человека отважного и благородного. Он так обозначает для Петруши жизненные ориентиры: «Служи верно, кому присягнешь; слушайся начальников, за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; от службы не отговаривайся и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду» .
Полученные уроки не для Петра Андреевича Гринева даром. Живя в Белогорской крепости, он зарекомендовал себя храбрым офицером и хорошим товарищем, человеком, ценящим честь превыше всего. Со шпагой в руке, рискуя собственной жизнью, отстаивает он доброе имя Маши Мироновой, оклеветанной лицемерным и малодушным Швабриным.
Влюбленный Гринев открывается нам с новой стороны. Становится ясно, что он пылкий и нежный поклонник, готовый пожертвовать своей жизнью ради счастья любимой, побороться за Любовь.
Однако автор, считая, что истинная суть человека раскрывается в критических ситуациях, подвергает своего героя многочисленным испытаниям. Став свидетелем героической смерти дорогих и уважаемых им людей — Ивана Кузмича и Василисы Егоровны Мироновых, вынужденный разлучиться с Машей, оставив ее в руках ненавистного ухажера, Петр Гринев проявляет большую силу духа и мужество, безупречную порядочность. Судьбе не удается сломить его, заставить отречься от собственных взглядов. Характер молодого человека становится более закаленным, ему открываются истинные ценности человеческой жизни.
Я думаю, что на примере своих героев Пушкин показывает нам те жизненные ориентиры, к которым стоит стремиться, потоку что такие нравственные ценности, как честь и достоинство, верность долгу никогда не утратят своего значения.
У романі В. Скотта «Айвенго» виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ.