Годы детства Александра Сергеевича Пушкина протекли в Москве на бывшей Немецкой улице (теперь улица Баумана) и в тихих переулочках у Харитонья в Огородниках (Б. Харитоньевский переулок). С Москвой были связаны у него самые первые, самые живые и яркие “впечатленья бытия”.
В Большом Харитоньевском переулке сохранился дом (№ 21), принадлежавший знатному екатерининскому вельможе князю Николаю Борисовичу Юсупову (1751-1831). Во флигеле этого дома жили Пушкины в 1801 – 1803 годах.
Это одно из примечательнейших старинных зданий города – каменные палаты конца XVII века, выстроенные в стиле московского барокко и богато украшенные нарядным декором. В 1727 году Петр дом боярина Алексея Волкова сподвижнику Петра Великого генерал-лейтенанту князю Григорию Дмитриевичу Юсупову, деду Николая Борисовича. С этого времени усадьба принадлежала семье Юсуповых.
Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і безпосередній вплив. Одним з ключових і важливих питань, які задають собі багато хто з тих, хто прочитав цей твір, є питання про те, чи є такі Цахесы серед нас, звичайних людей.
Однак,
перш за все, слід трансформувати казковий образ Цахеса у щось реальне, щоб зрозуміти, яким був би його реальний еквівалент. Цілком зрозуміло, що життя – це не казка, ніхто не може отримати таких золотих волосин, які дають оточуючим відчуття твоєї чарівної краси і розуму, як це було з Цахесом. Як мені здається, зазвичай в реальному житті одні люди можуть переоцінювати інших через чиюсь прихильність або просто порожне бажання схилятися перед чужими ідеалами. Як не дивно, але це трапляється досить часто. Надзвичайно часто можна побачити, що зовсім порожні й безглузді люди, справжні посередності домагаються феноменального
успіху у суспільстві. І замість того, щоб засудити таке ганебне для всього суспільства явище, звичайні люди починають підшукувати для нього підстави.
Наприклад, вони можуть говорити “ну, раз ця людина чогось домоглася, значить, вона дійсно розумна (красива, талановита”, але при цьому, звичайно, при безпосередньому спілкуванні з такою людиною жодного розуму чи таланту чомусь не проглядається. Я думаю, що сучасні Цахеси саме такі – вони чогось домагаються, при цьому всім навколо абсолютно незрозуміло, а що ж в цій людині гарного. Однак це не заважає їм вигадувати якісь причини, шукати приводи схилятися перед тим, хто цього не вартий. Зі сторони це виглядає просто огидно, тому що фактично звичайні люди поклоняються пустушці. Правда, з часом така необгрунтована чарівність розвіюється, кудись йде, і люди розуміють, що весь час обманювалися і допускали помилки у своїх судженнях.
Але замість того, щоб визнати власні помилки, вони обрушують весь свій гнів на того, хто, на їхню думку, їх обдурив. І ми бачили це прекрасно по повісті про крихітку Цахеса.
Безумовно, це незаперечний факт – серед нас теж є Цахеси. Але це не ті, хто магічним шляхом домігся успіху, а скоріше ті, хто опинився в потрібний час в потрібному місці і добився успіху за рахунок цього. В результаті, всі розуміють, що ця людина займає чуже місце, ні на що не годиться, однак чомусь бояться що-небудь зробити в цьому зв’язку.
Як би там не було, результати такої поведінки завжди трагічні.
“Чи є Цахеси серед нас?” Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і […]...
Годы детства Александра Сергеевича Пушкина протекли в Москве на бывшей Немецкой улице (теперь улица Баумана) и в тихих переулочках у Харитонья в Огородниках (Б. Харитоньевский переулок). С Москвой были связаны у него самые первые, самые живые и яркие “впечатленья бытия”.
В Большом Харитоньевском переулке сохранился дом (№ 21), принадлежавший знатному екатерининскому вельможе князю Николаю Борисовичу Юсупову (1751-1831). Во флигеле этого дома жили Пушкины в 1801 – 1803 годах.
Это одно из примечательнейших старинных зданий города – каменные палаты конца XVII века, выстроенные в стиле московского барокко и богато украшенные нарядным декором. В 1727 году Петр дом боярина Алексея Волкова сподвижнику Петра Великого генерал-лейтенанту князю Григорию Дмитриевичу Юсупову, деду Николая Борисовича. С этого времени усадьба принадлежала семье Юсуповых.
Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і безпосередній вплив. Одним з ключових і важливих питань, які задають собі багато хто з тих, хто прочитав цей твір, є питання про те, чи є такі Цахесы серед нас, звичайних людей.
Однак,
перш за все, слід трансформувати казковий образ Цахеса у щось реальне, щоб зрозуміти, яким був би його реальний еквівалент. Цілком зрозуміло, що життя – це не казка, ніхто не може отримати таких золотих волосин, які дають оточуючим відчуття твоєї чарівної краси і розуму, як це було з Цахесом. Як мені здається, зазвичай в реальному житті одні люди можуть переоцінювати інших через чиюсь прихильність або просто порожне бажання схилятися перед чужими ідеалами. Як не дивно, але це трапляється досить часто. Надзвичайно часто можна побачити, що зовсім порожні й безглузді люди, справжні посередності домагаються феноменального
успіху у суспільстві. І замість того, щоб засудити таке ганебне для всього суспільства явище, звичайні люди починають підшукувати для нього підстави.
Наприклад, вони можуть говорити “ну, раз ця людина чогось домоглася, значить, вона дійсно розумна (красива, талановита”, але при цьому, звичайно, при безпосередньому спілкуванні з такою людиною жодного розуму чи таланту чомусь не проглядається. Я думаю, що сучасні Цахеси саме такі – вони чогось домагаються, при цьому всім навколо абсолютно незрозуміло, а що ж в цій людині гарного. Однак це не заважає їм вигадувати якісь причини, шукати приводи схилятися перед тим, хто цього не вартий. Зі сторони це виглядає просто огидно, тому що фактично звичайні люди поклоняються пустушці. Правда, з часом така необгрунтована чарівність розвіюється, кудись йде, і люди розуміють, що весь час обманювалися і допускали помилки у своїх судженнях.
Але замість того, щоб визнати власні помилки, вони обрушують весь свій гнів на того, хто, на їхню думку, їх обдурив. І ми бачили це прекрасно по повісті про крихітку Цахеса.
Безумовно, це незаперечний факт – серед нас теж є Цахеси. Але це не ті, хто магічним шляхом домігся успіху, а скоріше ті, хто опинився в потрібний час в потрібному місці і добився успіху за рахунок цього. В результаті, всі розуміють, що ця людина займає чуже місце, ні на що не годиться, однак чомусь бояться що-небудь зробити в цьому зв’язку.
Як би там не було, результати такої поведінки завжди трагічні.
“Чи є Цахеси серед нас?” Повість про крихітку Цахеса авторства німецького казкаря Гофмана не просто дуже цікава і захоплююча, вона ставить перед людиною безліч найважливіших питань морального характеру. Незважаючи на те, що це всього лише казка, образ Цахеса та ситуація, в якій йому видалося бути, просто не може залишити читача байдужим, вона чинить на характер і душу людини сильний і […]...