Конрад – головний герой повісті Крістіне Нестлінгер. Це штучно створений семирічний хлопчик, який зазнає неймовірних пригод, перш ніж пристосовується до навколишньої дійсності. Конрад – «дитина – унікум», адже в ньому закладена генетична програма бездоганного хлопчика,про якого мріють кожні батьки. Він і добрий, і чемний, і слухняний.
Егон говорив: «Такого чудового хлопця я зроду не бачив! Якби всі діти були такі, я б давно завів собі сина чи дочку! Такий вихований, ласкавий, гречний, чемний семирічний хлопчик – просто скарб!»
Надто самостійний, серйозний, проте «штучний» хлопчик Конрад, потрапивши в реальне життя, не лише сам вчиться жити в суспільстві, а й навчає дорослих бачити дитячі проблеми, розуміти мотиви їхніх учинків, упорядковувати власне життя, щоб бути дітям достойним прикладом.
Конрад не знає, що можна насолоджуватися красою, тому що його цього не навчали на фабриці. Цього він вчиться від Берти.
Конрад мав бути добре підготовленим до «ідеального» життя. Але такі знання майже не допомагають йому адаптуватися в дитячому середовищі, а його «ідеальна» поведінка навіть не дозволяє потоваришувати з дітьми. Сусідська дівчинка Кіті (не завжди чемна й не завжди говорить правду) допомагає Конраду подолати власну «запрограмовану ідеальність» і стати «нормальною» дитиною.
Коли на фабриці зрозуміли, що Конрада помилково відправили не за тією адресою й хотіли повернути назад, пані Бартолотті, Еґон і Кіті доклали всіх зусиль, щоб він залишився. Та й сам Конрад так кардинально змінився, що люди в блакитному вбранні самі відмовилися забирати його на свою «ідеальну» фабрику.
Я совершенно согласен с этим высказыванием Дмитрия Сергеевича Лихачева. Действительно, то, как человек владеет родным языком, отражает то, как он думает. Если у человека бедный словарный запас, если он косноязычен и не четко выразить свою мысль, то, вполне возможно, и мыслей-то у него немного.
Я давно заметил: чем четче и яснее человек формулирует свои мысли, тем он умнее. Чем богаче его словарный запас, тем богаче внутренний мир такого человека. Ну, и наоборот: если человек примитивно мыслит, то и речь у него будет примитивная. Таким людям нужно обязательно обогащать свой словарный запас, тогда и мышление тоже будет развиваться.
Недавно я случайно стал свидетелем разговора, который очень удачно подтверждает мою точку зрения. На перемене я услышал, как учительница английского языка просила учительницу русского языка ей решить серьезную проблему. Как оказалось, некоторые пятиклассники никак не могли усвоить английские слова "back" и "again", потому что не видели разницы между русскими словами "опять" и "обратно". Они так и говорили: "Ой, я обратно не выучил урок". Так плохое знание родного языка стало непреодолимым препятствием для усвоения языка иностранного.
Таким образом, если мы хотим вырасти умными людьми, то для этого, безусловно, очень важно овладевать всеми богатствами родного языка. Без умения правильно и грамотно выражать свои мысли не будет и самих мыслей, потому что наше владение языком - это отражение нашей мыслить.
Конрад – головний герой повісті Крістіне Нестлінгер. Це штучно створений семирічний хлопчик, який зазнає неймовірних пригод, перш ніж пристосовується до навколишньої дійсності. Конрад – «дитина – унікум», адже в ньому закладена генетична програма бездоганного хлопчика,про якого мріють кожні батьки. Він і добрий, і чемний, і слухняний.
Егон говорив: «Такого чудового хлопця я зроду не бачив! Якби всі діти були такі, я б давно завів собі сина чи дочку! Такий вихований, ласкавий, гречний, чемний семирічний хлопчик – просто скарб!»
Надто самостійний, серйозний, проте «штучний» хлопчик Конрад, потрапивши в реальне життя, не лише сам вчиться жити в суспільстві, а й навчає дорослих бачити дитячі проблеми, розуміти мотиви їхніх учинків, упорядковувати власне життя, щоб бути дітям достойним прикладом.
Конрад не знає, що можна насолоджуватися красою, тому що його цього не навчали на фабриці. Цього він вчиться від Берти.
Конрад мав бути добре підготовленим до «ідеального» життя. Але такі знання майже не допомагають йому адаптуватися в дитячому середовищі, а його «ідеальна» поведінка навіть не дозволяє потоваришувати з дітьми. Сусідська дівчинка Кіті (не завжди чемна й не завжди говорить правду) допомагає Конраду подолати власну «запрограмовану ідеальність» і стати «нормальною» дитиною.
Коли на фабриці зрозуміли, що Конрада помилково відправили не за тією адресою й хотіли повернути назад, пані Бартолотті, Еґон і Кіті доклали всіх зусиль, щоб він залишився. Та й сам Конрад так кардинально змінився, що люди в блакитному вбранні самі відмовилися забирати його на свою «ідеальну» фабрику.
Я совершенно согласен с этим высказыванием Дмитрия Сергеевича Лихачева. Действительно, то, как человек владеет родным языком, отражает то, как он думает. Если у человека бедный словарный запас, если он косноязычен и не четко выразить свою мысль, то, вполне возможно, и мыслей-то у него немного.
Я давно заметил: чем четче и яснее человек формулирует свои мысли, тем он умнее. Чем богаче его словарный запас, тем богаче внутренний мир такого человека. Ну, и наоборот: если человек примитивно мыслит, то и речь у него будет примитивная. Таким людям нужно обязательно обогащать свой словарный запас, тогда и мышление тоже будет развиваться.
Недавно я случайно стал свидетелем разговора, который очень удачно подтверждает мою точку зрения. На перемене я услышал, как учительница английского языка просила учительницу русского языка ей решить серьезную проблему. Как оказалось, некоторые пятиклассники никак не могли усвоить английские слова "back" и "again", потому что не видели разницы между русскими словами "опять" и "обратно". Они так и говорили: "Ой, я обратно не выучил урок". Так плохое знание родного языка стало непреодолимым препятствием для усвоения языка иностранного.
Таким образом, если мы хотим вырасти умными людьми, то для этого, безусловно, очень важно овладевать всеми богатствами родного языка. Без умения правильно и грамотно выражать свои мысли не будет и самих мыслей, потому что наше владение языком - это отражение нашей мыслить.
Объяснение: