- От чьего лица идет повествование? Что этим достигается?
- Что мы узнаем из этого поэтического монолога о самом лирическом герое?
- Чем объяснить такое количество во предложений подряд в начале стихотворения? Что волнует погибшего воина даже за чертой земной жизни?
- Как объяснить одновременное присутствие в одном тексте местоимений «ваш – наш»?
- К кому обращается лирический герой в своем монологе? Какие слова-обращения находит?
- К чему призывает погибший воин оставшихся в живых?
- Что завещает живым, а значит, и нам с вами?
Тема твору — зображення системи освіти майбутнього, її переваг і недоліків та ставлення до неї людей. Цим твором письменник поставив за мету переконати читачів, що глибокі, ґрунтовні знання здатна дати тільки самоосвіта; щоб бути ерудованою людиною і правильно визначитися зі своїм професійним вибором, необхідно розвивати і вдосконалювати свої знання в різних напрямках й сферах життя.«Річ у тім, що Тревіліянів батько, дипломований металург, свого часу працював на одній з далеких планет. Дід його теж був дипломованим металургом. Природно, що сам коротун, не вагаючись, обрав собі цей фах.»;
«У вісімнадцять років Джордж Плейтен твердо знав, що стане дипломованим програмістом; він прагнув цього, відколи пам’ятав себе»;
«Він ніколи б не осмілився розповісти ні Тревіліянові, ні навіть своїм батькам, що саме робить і чому такий певний у собі»;
«Він (батько) бачив, як і всі довкола, що Джордж має неабиякі здібності й кмітливий розум. А це, безумовно, певний знак, що його чекає блискуче майбутнє»
Отже, Джордж мріяв про професію програміста. Він навіть готував себе до цього, самостійно опрацювавши підручники, які були досить складні. Але бажання і наполегливість були такими сильними, що юнак зумів розібратись з ними. Він робив так, як ми зараз у сучасній школі. Щоб зрозуміти програмування, він спочатку вивчав електроніку та математику. А Тревіліян особливо не задумувався над вибором свого фаху. Його цілком влаштовувало те, що його дід та батько були металургами, і він хотів продовжити їхню справу.Письменник порушив у своєму творі важливу проблему інтелектуального пошуку та здобуття знань. Вона втілена через протистояння двох героїв: Арманда і Джорджа. Перший іде слідом за іншими, такими ж, як і він, металургами. Йому достатньо знань, отриманих через стрічку. Інтелект Арманда являв собою застиглі знання. Він не вважав за потрібне самотужки опановувати і здобувати їх. Джордж, навпаки, прагнув досягти більшого. Це стало підтвердженням того, що юнакові притаманна здатність оригінально мислити, не зупинятися на досягнутому, здобувати все нові й нові знання. Багато наукових відкриттів, про які писали фантасти, стали реальністю. Світ змінюється і змінюємося ми. Можливо, дійсно, настане час, коли ми самостійно не схочемо або не зможемо вчитися, мислити… За нас все будуть вирішувати машини.
«Фах» - це оповідання – застереження, в якому, використовуючи фантастику, письменник розкриває протиприродність, абсурд того, що відбувається в реальному житті, і , моделюючи події твору на майбутнє, передбачає страшну катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник вірить у можливості людини з душею створити краще майбутнє.
* та просто добав ким би хотів стати ти, аби не допустити такого перевороту в майбутньому*
"Как патефон петуха от смерти ".
Наступили сильные морозы. Бабушка принесла в дом петуха. который сильно заболел от холода. Нужно его зарубить. А петух был хороший! Но сейчас он так плох, что даже есть отказывается. Мальчик Витя очень переживал по этому поводу, едва не плакал. Уговорил бабушку подождать несколько дней : может, поправится птица.
Но и через день петуху было плохо.
К Вите в гости пришел одноклассник Колька. Поиграли и решили послушать патефонную пластинку новую. Это была басня "Кукушка и Петух", которая заканчивается петушиным пением.
И тогда больной петух запел.