ОТВЕТЬ НА ВОПРОСЫ И. Пивоварова «Весенний дождь» 1) Кто главный герой рассказа? 2) Хорошо ли поступила Люська (ее подруга)? Почему? 3) Почему Люся Синицына была уверена, что письмо написал точно не Коля Лыков? 4) Pi*o Люся Синицына не хотела выходить из класса? 5) Почему Люся не выучила домашнее задание?

Война - это одно из самых страшных явлений в мире. Война - это боль, страх, слёзы, голод, холод, плен, потеря дома, близких людей, друзей, а иногда и целой семьи.

   Вспомним блокаду Ленинграда. Люди падали от голода и умирали. В городе были съедены все животные. А на фронте воевали чьи-то отцы, мужья, сыновья, братья.

   Многие мужчины умирали во время войны и в это черное время росло количество безотцовщины и вдов. Особенно страшно, когда женщина, пережив войну узнает, что её сын или сыновья погибли и больше никогда не вернутся домой. Это огромное горе для матери, и я бы такого не вынесла. 

   Многие люди возвращались с войны инвалидами. Но после войны такое возращение считалось удачей, ведь человек не погиб, а многие как я уже говорила погибали! Но каково было таким людям? Слепым знать, что они больше никогда не увидят небо, солнце, лица друзей. Глухим знать, что они не услышат пение птиц, шелест травы и голос сестры или любимой. Безногим понимать, что они больше не встанут и не почувствуют твердую почву под ногами. Безруким понимать, что они уже никогда не смогут взять ребёнка на руки и обнять его!

    И самое страшное все те, кто остаётся жив и сбегает из жуткого плена после пыток, никогда уже не смогут улыбаться по-настоящему счастливой улыбкой, а большинство разучатся проявлять свои чувства и будут надевать на лицо маску.

   Но после войны простые люди осознают, как это прекрасно дышать полной грудью, есть теплый хлеб и растить детей

Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі.Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей. Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями. Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої миті просвітлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності. Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній  листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій,  він створив шедевр душею і серцем  –  магічний останній листок ціною в життя.