У далекому царстві-квітнику жили найрізноманітніші квіти. Кожна з них мала свій характер і вдачу,та попри все, всі вони дружили, лиш одна Троянда завжди намагалася вколоти когось гострим слівцем. Одного разу в королівстві відбувся урочистий бал. Лілея вражала своєю легкістю та граційністю,Орхідея – ніжністю, Хризантема зачарувала всіх мелодійним співом. Навіть тендітні фіалочки підготували незабутній танок. А Троянда засліпила всіх своєю красою, проте норовистий характер одразу дав про себе знати. Тому ніхто з гостей не запросив пихату квітку на жоден танець.
Байка доводить, що зовнішня краса людини не настільки важлива, на скільки багатогранний її внутрішній світ.
Недаром береза была воспета почти всеми русскими поэтами. О ней писали А. Фет, Н. Рубцов, А. Дементьев. О ней слагали песни, легенды, сказания. Шло время, менялись власть и политический строй, проходили войны, вырастали курганы на бывших полях сражений, а береза как радовала сотни лет своим светлым ликом, так и продолжает радовать. «Люблю березку русскую, то светлую, то грустную…» - так просто и одновременно горячо написал об этом важнейшем символе России русский советский поэт Александр Прокофьев.
Горда красуня
У далекому царстві-квітнику жили найрізноманітніші квіти. Кожна з них мала свій характер і вдачу,та попри все, всі вони дружили, лиш одна Троянда завжди намагалася вколоти когось гострим слівцем. Одного разу в королівстві відбувся урочистий бал. Лілея вражала своєю легкістю та граційністю,Орхідея – ніжністю, Хризантема зачарувала всіх мелодійним співом. Навіть тендітні фіалочки підготували незабутній танок. А Троянда засліпила всіх своєю красою, проте норовистий характер одразу дав про себе знати. Тому ніхто з гостей не запросив пихату квітку на жоден танець.
Байка доводить, що зовнішня краса людини не настільки важлива, на скільки багатогранний її внутрішній світ.