Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
Илья Муромец родился в 1148 г. в селе Карачарове, возле города Мурома, на территории современной Владимирской области России. По преданиям, болезнь Ильи Муромца случилась из-за какого-то греха его деда. Замаливать свои грехи дед Ильи подался в Киев, в монастырь. Возможно, этим монастырем был Киево-Печерский, а приходить туда в конце земной жизни, была семейная традиция. Существует былинная версия, по которой Муромец встал на ноги под Пасху, когда в храме запели «Христос воскрес» . Это событие произошло около 1168 г. Именно тогда Илья Муромец осуществил свой первый подвиг - освободил от разбойников большой торговый путь к Киеву. Это произошло близ современного села Девять Дубов, которое расположено около города Карачева, на границе современных Брянской и Орловской областей России. Дальнейший маршрут Ильи Муромца пролег через Чернигов, в котором тогда княжил Святослав Всеволодович (1164-1176) и дальше вдоль реки Десны к стольному Киеву.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
Илья Муромец родился в 1148 г. в селе Карачарове, возле города Мурома, на территории современной Владимирской области России. По преданиям, болезнь Ильи Муромца случилась из-за какого-то греха его деда. Замаливать свои грехи дед Ильи подался в Киев, в монастырь. Возможно, этим монастырем был Киево-Печерский, а приходить туда в конце земной жизни, была семейная традиция. Существует былинная версия, по которой Муромец встал на ноги под Пасху, когда в храме запели «Христос воскрес» . Это событие произошло около 1168 г. Именно тогда Илья Муромец осуществил свой первый подвиг - освободил от разбойников большой торговый путь к Киеву. Это произошло близ современного села Девять Дубов, которое расположено около города Карачева, на границе современных Брянской и Орловской областей России. Дальнейший маршрут Ильи Муромца пролег через Чернигов, в котором тогда княжил Святослав Всеволодович (1164-1176) и дальше вдоль реки Десны к стольному Киеву.
Объяснение: