ответьте на во по рассказу Д.Лондона "Любовь к жизни"
1. Перечитайте сцену встречи человека с волком. Почему в этой смертельной схватке умирающий. обессиленный человек одерживает победу?
2. Д. Лондон выступает за дружбу и взаимо Он осуждает эгоизм. Трус, по убеждению автора. подвергается большей опасности, чем смелый человек. Покажите это на примере Билла. бросившего своего товарища.
3. Почему герой рассказа оказался победителем? В чем смысл рассказа "Любовь к жизни" и почему он так называется?
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Объяснение:
Самый старший из них - Федя. Он из богатой семьи, а в ночное он выехал ради забавы. Одет он был отлично от всех остальных мальчиков: ситцевая рубаха с каемкой, армячок, собственные сапоги. Также у него был гребешок - редкий предмет у крестьянских детей. Мальчик стройный, нетрудящийся, с красивыми и мелкими чертами лица, с белокурыми волосами, "белоручка". Федя по-хозяйски лежал, оперевшись на локоть. Во время разговора он вел себя деловито, задавал вопросы, важничал. покровительствующе разрешал мальчикам делиться историями.
Затем охотник замечает Павлушу, который, стоя на коленях, варил картошки. Его внешность была неказистой: огромная голова, непричесанные волосы, бледное лицо, неуклюжее тело. Но Иван Петрович восхищается его "смелой удалью и твердой решимостью", когда он, безоружный, ночью поскакал один на волка и нисколько этим не хвастался. Уделил внимание и его одаренности: глядел Павлуша очень умно и прямо, "да и в голосе у него звучала сила". На одежду автор обратил внимание в самую последнюю очередь. Состояла она из простой рубахи и портов. Павел ведет себя спокойнее и храбрее всех: после страшной истории, рассказанной Костей, он не побоялся, а успокоил мальчиков и перевел разговор на другую тему. Сам Павел, смышленый, умный мальчик, только слушает истории о «нечисти», рассказывает о реальных событиях, происходивших в его деревне во время солнечного затмения.
Десятилетний Костя привлек внимание охотника задумчивым и печальным взглядом его черных блестевших глаз. Лицо Кости маленькое, худое, сам он низкий. Мальчик очень суеверный, верит в водяных и русалок, о которых рассказал остальным ребятам. Он подражает взрослым, в своей речи часто говорит "братцы мои". Автор назвал Костю трусишкой за страх перед волками, сопоставляя его с Павлом. Но Костя был добрым мальчиком. Он очень жалел Феклисту, мать утонувшего Васи. Одет он так же бедно, как Павел.