ответьте на во Стихотворение:смерть поэта.
1. Что послужило поводом для написания этого стихотворения?
2. Почему Лермонтов ни в заглавии, ни в самом стихотворении не упоминает имени поэта?
3. Какие слова и выражения рисуют облик поэта? Каковы характерные черты его личности?
4. Кого обвиняет Лермонтов в гибели поэта в последних шестнадцати строках?
Уявлення людини про життя, навколишній світ складається з маминої колискової, її лагідного голосу, бабусиної казки. Через усе життя проносимо ми світлі спогади про ніжні мамині руки, її турботу і тривогу за свою дитину. Всіх жінок, що зустрічаються на життєвому шляху, прагнемо наблизити до ідеалу матері. А якщо на долю людини випали страждання, якщо не судилось матері дати синові щасливе дитинство? Чи не закарбується це в пам'яті на все життя, чи не призведе до непоправних вчинків?
Тонкий знавець людської натури Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", простежуючи, хто і як потрапляє на дно суспільства, важливу роль відводить сімейному вихованню.
Образ головного героя, Чіпки, розкривається через його ставлення до жінок, через їх вплив на нього.
Перші уроки добра, чулості до горя Чіпка дістав від своєї баби. Вона, збідніла вдова з козацького стану, все життя поневірялася в наймах, не мала ні поля, ні городу, ні своєї хати: "Жила в сусідах". Бита горем, невилазними злиднями, завжди рада шматку хліба, баба Оришка зберегла в собі, море людяності, доброзичливості й теплоти. І все це прагнула передати єдиному онукові, якого любила понад усе на світі. І біля тієї любові й сама грілася. Вона розважлива, по-життєвому мудра, знала багато казок, легенд, переказів. Оришка — втілення народного світогляду і моралі. До Чіпки завжди була лагідною, ніколи не вдавалася до бійки, її тихе, ласкаве слово куди більше важило для хлоп'яти, ніж материні стусани. Від бабусі він перейняв чулість до чужого горя. Першим страшним ударом у житті Чіпки була смерть баби. Оришка найбільше виховувала онука не словами, а власним прикладом. "А баба така добра була, до всіх добра...", — такий підсумок її життя зробив Чіпка.
Дивіться такожХіба ревуть воли, як ясла повні? (повний текст)Хіба ревуть воли, як ясла повні? (скорочено)Історія написання твору (та інші запитання)Біографія Панаса МирногоЧому ж світлим спогадом дитинства залишився образ баби, а не матері? її доля трагічна. Змалку — сирітство. Дівкою і жінкою — найми. Не з любові, а задля притулку вже старою дівкою вийшла заміж за незнайомого чоловіка. Ще не народивши сина, стала заміжньою вдовою — поняттям, яке не сумістилося з нормами селянської мора лі. А звідси — деякі наговори, чутки про неї у селі. Навіть на роботу найматися мусила в сусідньому селі — у своєму не брали. Невилазні злидні, постійна перевтома робили її жорстокою: за найменшу провину обсипала Чіпку прокльонами. На ласку ні сил, ні часу не мала. І все-таки вона — любляча мати. Плакала і молилася, коли хворів у дитинстві, побігла до волості, коли дізналась про арешт.
Тяжко образив її син, вигнав з хати. Невимовні були материнські страждання, коли дізналася, що Чіпку вишмагали різками солдати, вмить забула страшну образу.
Та її материнська любов невіддільна від честі. Втративши землю, безсила у своєму горі, вона намагається не допустити сина до слизької дороги, заспокоює його, що й без землі люди живуть. Погана слава про сина тільки збільшувала материнський біль.
У Мотрі розвинене почуття гідності, гордості. Коли Чіпка одружився з багатою, Мотря не зраділа, бо боялася докорів про свої злидні. "Злидні — та чесно нажиті!". У цьому в неї своя гордість. Чесність роду — головна цінність народної моралі. Саме ця засада і не дала їй покрити страшний злочин сина і змусила піти заявити на нього. У цьому і найвища трагедійність образу.
Кажуть, що кохання звеличує людину. Чіпка зустрів свою долю, яка стала носієм доброти, людяності, стримуючою силою в його розбійницьких замірах. Це Галя — уособлення дівочої краси, подружньої вірності, чесності, моральної чистоти. У стосунках з Галею найповніше розкривається багатий внутрішній світ головного героя, його кращі людські риси, роздуми, переживання. Дівчина своєю чистою совістю осудила розбійництво батьків. Награбований одяг, прикраси просто душать її. Вона мріяла тільки про чесне трудове життя. Із повагою ставилась до свекрухи — бідної вічної трудівниці, співчувала її тяжкій долі.
Вона щиро вірила, що своїм коханням відверне Чіпку від злодійства, спрямує на шлях трудового життя, підтримувала його у добрих справах. Крах своїх надій, своє безсилля виправити становище вона виливала палючими слізьми; останній злочин Чіпки не знесла, втратила розум і покінчила життя самогубством.
Створюючи жіночі образи, Панас Мирний прагне яскравіше зобразити долю народу, відтворити його погляди на добро і зло, показати роль сім'ї у формуванні особистості, прагне розібратися, що керує вчинками окремих людей.
Роман «Война и мир» предстает перед читателями как история об участии России в Австрийской войне 1805 года и о войне против Наполеона в 1812 году.
Описание событий, происходящих с семьей Ростовых и семьей Болконских в романе «Война и мир» Толстого – две сюжетные линии, на которые как на нити, словно бусины, нанизываются рассказы о других героях романа. Эти две линии идут через все повествование.
Описание судеб членов двух семей дает читателю четкое представление о том, что такое война, и как она влияет на характер и мировоззрение человека.
В романе «Война и мир» Ростовы и Болконские меняются, взрослеют, но при этом всегда остаются верны своим принципам и воспитанию, принятому в их семьях.
Семья РостовыхВ простой и дружной семье Ростовых на первый взгляд, господствуют эмоции. Добрые и гостеприимные, они готовы воспитывать и растить чужих детей, например дальнюю родственницу Соню и сына бедной подруги Бориса.
Мать Наталья и отец Илья очень любят своих детей, они прощают им мелкие шалости, но, при этом они воспитывают в своем потомстве, прежде всего, порядочность и честность.
Эмоциональные, шумные, добрые Ростовы, кто бы это ни был: отец Илья, или сын Николай, или Наташа, да и младший сын Петя, все они живут чувствами, и порой сначала делают, а потом уже думают.
Несколько особняком от всех детей стоит старшая сестра Вера, более эгоистичная, спокойная и расчетливая, чем остальные.
Младшие дети Ростовы – Николай, Наташа и Петя, переняли от родителей восторженное и наполненное внутренним живым огнем отношение к жизни.
На протяжении всего романа мы видим, как меняются эти люди, но неизменным остается одно – любовь к своей семье и к своей Родине.
Николай, которого мы в первый раз встречаем во время приготовления к приему гостей, предстает перед нами открытым молодым юношей, мечтающим о военных подвигах. Он привык к тому, что его все любят, и он сам готов любить всех.
Со временем мы видим, как меняется Николай, в конце войны он становится воякой, для которого приказ командира – закон, и рассуждать и тем более, спорить с командиром – это неправильно.
Наташа, пылкая, смешливая девочка в начале романа, со временем превращается в женщину, для которой семья – это главное в жизни.
Пережив ошибки и потери любимых, Наташа становится воплощением настоящей русской женщины. Самоотверженной и счастливой в своей любви к мужу – Пьеру Безухову.
Петя Ростов, маленький толстый мальчик, как говорит о нем Толстой в самом начале, со временем становится восторженным молоденьким офицером.
Попав на войну, он по-детски не хочет замечать и понимать ее ужасы и жестокость. Даже на поле битвы он продолжает играть в свою детскую игру в «войнушку», и это приводит к трагедии – он погибает, не послушав команды Долохова.
Семья БолконскихНа первый взгляд кажется, что в романе «Война и мир» семьи Болконских и Ростовых – это два разных полюса, два абсолютно разных мировоззрения.
Если для Ростовых главное – эмоции, то для Болконских во главе стоит порядок, раз и навсегда заведенный ими.Старый князь Николай Болконский, любящий своих детей, старается не выдать свои чувства. И дети, Андрей и Мария вырастая, становятся такими же сдержанными в проявлениях эмоций.
Андрей, благородный не только по происхождению, но и по внутреннему восприятию мира, предпочитает не показывать то, что происходит у него в душе.
На протяжении повествования с ним тоже происходят перемены, он вдруг обнаруживает в себе нежные душевные порывы, когда влюбляется в Наташу. Но тем сильнее его разочарование, когда он узнает о ее измене.
Мария, некрасивая сестра Андрея, привыкшая жить с деспотическим старым отцом, мечтает о любви. Несмотря на суровое воспитание, в ее душе романтическая настроенность имеет гораздо большее значение, чем реальное восприятие мира. Видя, как Анатоль, который приехал к ней свататься, ухаживает за мадмуазель Бурьен, Мария не ревнует и не злится, она решает, что сделает все, чтобы м-ль Бурьен была счастлива.
Встретив Николая, Мария видит в нем в первую очередь романтического героя ее от крестьян, не выпускавших ее из Богучарова. Совершив подвиг, он вошел в жизнь Марии навсегда. Для нее не важны никакие другие обстоятельства – ни то, что семья Ростовых к тому времени практически разорена и этот брак их от бедности, ни то, что на самом деле это простая случайность. К счастью, со временем Николай оценит и по-настоящему полюбит Марию.
Сравнение семей Ростовых и БолконскихСравнивая Ростовых и Болконских в романе, мы видим общие и очень важные черты – их порядочность, честность, веру в идеалы.
Эмоциональные и порой, слишком восторженные Ростовы и спокойные, привыкшие к распорядку Болконские – воплощение семей российского дворянства. Именно такие семьи и воспитали лучших представителей российской армии.
Заключение