ответьте на все во Сказка "Двенадцать месяцев"
1. Чем похожи Падчерица и Королева(возраст, внешняя красота, отсутствие родителей, добрые мысли и поступки Королевы в конце сказки)?
2. Какое положение в жизни занимают Падчерица и Королева?
3. Как они относятся к окружающим людям, к труду, к своим поступкам?
4. Как героини относятся друг к другу?
5. Кто из героинь меняется по ходу пьесы?
6. Почему происходят эти изменения?
7. Какую роль в изменениях Королевы играют Учитель Королевы и Падчерица?
8. Как Падчерице и Королеве относятся другие герои?
9. Каково авторское отношение к героиням?
10. Почему Падчерица и Королева в пьесе-сказке противопоставлены? ​

"пригоди олівера твіста" ч. діккенса — це роман про тяжкі життєві випробування дитини. герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті. зображення робітного будинку, де народився олівер, було дуже злободенною темою в літературі ії 30—40-х років xix ст. за законодавством 1834 року в робітних будинках ії встановлювався такий режим, який перетворював їх у в'язниці: бідняка насильно розлучали з родиною та поступово доводили до повного отупіння. не випадково робітники почали називати робітні будинки "бастиліями для бідних", нерідко ві перевагу голодній смерті ув'язненню в робітному будинку. із перших сторінок роману діккенс підкреслює, що в долі олівера немає нічого незвичайного, такі речі трапляються щодня і скрізь. "стара історія! " — вимовляє лікар, поглянувши на стоптані черевики вмираючої матері олівера, на її руку, на якій не було обручки. письменник починає із зображення "щастя" свого героя: якщо б з'явився на світ олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті. новонароджений олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радощів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві. будь-яка спроба, на думку вихователей, "протесту" жорстоко карається. так, "непокірного" олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, що він насмілився попросити добавки рідкої кашиці, пі окремому ув'язненню та нещадно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, що сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків. у другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. і скупник краденого фей-гін, і жорстокий грабіжник сайкс, і зловісний "джентльмен" монкс (особиста зацікавленість якого в долі олівера розкривається пізніше) даремно намагаються змусити хлопця красти. олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги браунлоу (який, як з'ясувалося потім, був другом батька хлопця), а далі — у рози мейлі. нарешті, він знов потрапляє до містера браунлоу, який стає його названим батьком. добрий містер браунлоу виявляється першим, хто ів "кандидата у шибеники", хто по-людськи поставився до нещасної дитини. і таке ставлення було віддячене самовідданою любов'ю нещасного хлопця-сироти до свого рятівника, діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей. діккенс трохи ідеалізує свого героя. олівер твіст — жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти оліверу в чистоті душу. зображуючи на останніх сторінках роману щасливе, хоча і з налітом деякого смутку життя олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості. соціальний роман ч. діккенса "пригоди олівера твіста" дістав високу оцінку в. г. бєлінського, який писав на початку 40-х років xix століття, що це "один із кращих творів" видатного ійського романіста.

А. С. Пушкин родился в 1799 году в Москве. Его дядя и отец были поэтами. В доме говорили на французском языке, а няня Арина Родионовна Яковлева рассказывала будущему поэту сказки и легенды на русском. В 1811 году он поступил в Лицей, лучшее учебное заведение в России. На выпускном экзамене он прочитал " Воспоминания о Царском Селе" и обратил на себя внимание Г Р.Державина, авторитетнейшего писателя и поэта. Через два года он создаст поэму " Руслан и Людмила", которая поразит другого Гения русского Василия Андреевича Жуковского прекрасным языком и сказочным сюжетом. Пушкина не раз ссылали за вольнолюбивые стихи то на Юг, то в имение Михайловское. Он не переставал удивлять публику и романтическими поэмами ( " Кавказский пленник", " Бахчисарайский фонтан"...) и стихами " ( " К морю") , и эпиграммами, и философскими размышлениями о предназначении поэта. Пушкин писал в разных жанрах. Лучшей трагедией на историческую тему можно считать " Бориса Годунова", лучшим романом- " Капитанскую дочку ". Образцом лирики признают " Я Вас любил... " и " Я помню чудное мгновенье... ", а первым в мире романом в стихах , " В котором отразился век и современный человек изображен довольно верно. " называют " Евгения Онегина". Поэтическое завещание и итог творчества - " Памятник". ...

Пушкин погиб на дуэли в 1837 году совсем молодым. Его произведениями еще долго будут зачитываться потомки.