перевести с древнего на современный язык:
«Беспечална мати меня породила, гребешком кудерцы розчесывала, драгими порты меня одеяла и отшед под ручку посмотрила, «хорошо ли мое чадо в драгих портах? – а в драгих портах чаду и цены нет!» Как бы до веку она так пророчила, ино я сам знаю и ведаю, что не класти скарлату без мастера, не утешыти детяти без матери, не бывать бражнику богату, не
бывать костарю в славе доброй!
Завечен я у своих родителей, что мне быти белешенку, а что родился
головенкою!» Услышали перевощики молодецкую напевочку, перевезли молотца за быстру реку, а не взели у него перевозного, напоили, накормили люди добрыя, сняли с него гунку кабацкую, дали ему порты крестьянские.
Говорят молотцу люди добрыя:
«А что ты еси, доброй молодец, ты поди на свою сторону, к любымым честным своим родителем, ко отцу своему и к матери любимой ты с своими родители, отцем и материю, возьми от них благословение родителское!»
И оттуду пошел молодец на свою сторону.
Как будет молодец на чистом поле, а что злое Горе наперед зашло, на чистом поле молотца встретило, учало над молодцем граяти, что злая ворона
над соколом.
Говорит Горе таково слово:
«Ты стой, не ушел, доброй молодец, не на час я к тебе, Горе
злочастное, привязалося! хошь до смерти с тобою помучуся! не одно я Горе - еще сродники, а вся родня наша добрая, все мы гладкие, умилные!
А кто в семью к нам примешается – ино тот между нами замучится! такова у нас участь и лутчая!»

Частина перша з судна сіті  з приманкою, і зграя чайок злітається, «щоб хитрістю або силою добути крихти їжі». тільки одна чайка на ім’я джонатан лівінгстон здійснює свої тренувальні польоти в повній самоті. джонатан порушує всі неписані закони зграї — зависає в повітрі, літає низько над водою і розвиває величезну швидкість. він намагається довести своє вміння літати до досконалості. джонатан нехтує основним заняттям чайок — здобиччю їжі. його батьки тривожаться, адже від їхнього сина «залишилися пір’я та кістки». послухавшись умовлянь, джонатан тиждень живе, як інші чайки, але потім усвідомлює безглуздість такого існування і повертається до тренувань. весь наступний тиждень він вчиться керувати польотом на високій швидкості, проте у нього нічого не виходить. одного разу, стрімко спускаючись з величезної висоти, джонатан сильно вдаряється об воду і втрачає свідомість. прийшовши до тями, він чує голос, що говорить, що джонатан — всього лише чайка, що не народжена для швидкісних польотів. він вирішує змиритися і повернутися в стаю, але по дорозі додому знаходить рішення: швидкістю можна , зменшивши довжину крил. забувши про невдачу, він тренується і досягає успіху. вранці джонатан випадково врізається в стаю, яка саме снідала, але справляється з інням. вдень йому вдається зробити кілька фігур вищого пілотажу. увечері збирається ще одна порада зграї. найстаріший наказує  джонатану вийти на середину утвореного чайками кола. це «або найбільша ганьба, або найбільша честь». той очікує похвал, адже йому вдалося те, чого до нього не робила  жодна чайка. однак найстаріший примовляє джонатана до вигнання на дальні скелі за нехтування гідності і звичаї сім’ї чайок. залишок своїх днів чайка проводить на самоті. кожен день він дізнається щось нове і вчиться застосовувати свою майстерність, здобуваючи їжу. він не сумує за зграєю і проживає «довге щасливе життя». частина друга джонатан старіє. одного разу біля його крил з’являються дві сяючі, білосніжні 

Твір на тему чого навчає нас Біблія

Згідно з розповіддю Старого Заповіту після виходу з Єгипту ізраїльтяни під проводом Мойсея дісталися до Сінайської пустелі. Бог, зустрівшись із Мойсеєм на горі Сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Провідним мотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ "Не сотвори собі кумира", який означав вимогу єдиної віри. Оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати кумира може сприйматися як застереження від бездумного поклоніння скороминущим цінностям і ідеалам.

Заповідь "Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно!" може сприйматися як вимога етична — не спекулювати шанованими поняттями без потреби.