На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
На фоне мы можем наблюдать, красивый и большой дом, засохшие деревья, которую навивают грусть. Владельцы не ухаживают за когда-то цветущими яблонями или вишнями. Барыня одета в шелк, ее волосы не в платке, хорошо уложены, под ногами собака, возможно, компаньонка. Барыня показывает усталось от прожитого, хоть и живет в достатке, но, возможно, она не всегда была богата и долго этого добивалась. Но не смотря на уталость, у нее надменное выражение лица и высокомерный взгляд. Влать, которую любит барыня, автор картины написал на ее лице и то, как у нее лежит подушка под ногами, якобы говоря: «Мои ноги не будут лежать на невыстреганном и неухоженном газоне обычной крестьянки!». Ее служанка, скорее всего вязет помещице очередную вещицу. У нее обычная избушка из бревен, одета она скомно. Но несмотря на неравенство в денежном достатке, на участке служанки цветет яркая фиолетовая сирень, которая показывает, что она доброй души человек. Барыня, смотря на ее лицо, вспоминает своего когда-то молодого любимого, чье наследство перешло к ней в руки. А может она думает, как обманула какого-то любящего ее мужчину и бросила, после того, как он отдал ей эти богатсва. Об этом можно только гадать и одному художнику известно, о чем думает эта пожилая дама.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
Барыня одета в шелк, ее волосы не в платке, хорошо уложены, под ногами собака, возможно, компаньонка. Барыня показывает усталось от прожитого, хоть и живет в достатке, но, возможно, она не всегда была богата и долго этого добивалась. Но не смотря на уталость, у нее надменное выражение лица и высокомерный взгляд.
Влать, которую любит барыня, автор картины написал на ее лице и то, как у нее лежит подушка под ногами, якобы говоря: «Мои ноги не будут лежать на невыстреганном и неухоженном газоне обычной крестьянки!».
Ее служанка, скорее всего вязет помещице очередную вещицу. У нее обычная избушка из бревен, одета она скомно. Но несмотря на неравенство в денежном достатке, на участке служанки цветет яркая фиолетовая сирень, которая показывает, что она доброй души человек.
Барыня, смотря на ее лицо, вспоминает своего когда-то молодого любимого, чье наследство перешло к ней в руки. А может она думает, как обманула какого-то любящего ее мужчину и бросила, после того, как он отдал ей эти богатсва. Об этом можно только гадать и одному художнику известно, о чем думает эта пожилая дама.