Пишем сочинение по повести Н.Гоголя Темы сочинений по повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба» с опорными вопросами. Тема 1. Образ семьи в повести Н. В. Гоголя «Тарас Бульба». Через каких героев рисуется образ казацкой семьи? Как ее можно охарактеризовать? Почему? Как организован быт? Каковы межличностные отношения? Отвечает ли этот образ вашему представлению о семье?
у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
Многие писатели и поэты обращались в своих произведениях к картинам родной природы. Стихотворения А.С.Пушкина тоже проникнуты любовью к полям и лесам, горам и равнинам, рекам и ручьям его необъятной родины. Этот удивительный поэт относился к природе как к другу, собеседнику, и она является зеркалом его чувств и настроений. Особенно хорошо это заметно в стихотворении " Зимняя дорога". Тоской и печалью наполнено сердце путешественника, и зимняя ночь, которая может быть бурной и вьюжной или загадочной и фантастической, соответствующим образом отзывается на настроении поэта. Так, луна - хранительница тайн и загадок - "на печальные поляны льёт печально свет она", мелодичный озорной колокольчик лишь "утомительно звенит" . Ничто не может развеять мрачного расположения духа путешественника, потому что не попадается "ни огня, ни черной хаты" , вокруг лишь "глушь и снег..." . Зимнюю "скучную" дорогу долгие песни ямщика делают бесконечной, но стоит лишь немного перемениться настроению автора, и пейзаж уже не будет казаться ему таким печальным и однообразным, потому что природа всегда чутко откликается на любые изменения во внутреннем мире человека, а особенно, если этот человек - поэт.
К примеру, если взять творчество Сергея Есенина, то для него русская природа - это вечная красота, и вечная гармония мира,будоражущая людские души. Поэт в своих стихотворениях, как бы говорит нам : остановитесь хотя бы на мгновенье, посмотрите на окружающий вас мир красоты, послушайте шелест луговых трав, песню ветра,голос речной волны, посмотрите на утреннюю зарю, предвещающую рождение нового дня, или на звездное ночное небо. Живые картины природы в в стихах Есенина не только учат любить красоту родной природы, но они и закладывают нравственные основы нашего характера, делают нас добрее , мудрее. Ведь человек, умеющий ценить земную красоту, уже не с может противопоставить себя ей. Сам поэт ощущает себя единым целым с деревьями, цветами, полянами. Он представляет слияние земли и неба, являя природу венцом их союза. Состояние своей души, поэт воплощает в картинах природы, полных ярких красок.
Воспринимая природу как единое целое с собой, поэт видит в ней источник вдохновения. Родная земля наделила его удивительным даром - народной мудростью, которая была впитана со всей самобытностью родного села, с теми песнями, поверьями, сказаниями, которые он слышал с детства и которые стали главным источником его творчества.
Читая лирические произведения русских поэтов, становится понятно, что в мире есть красота - это природа, которая восхищает, удивляет, радует нас. Она делает человека выше духовно, заставляя задуматься о смысле жизни, об отношении к окружающему миру. Самое главное - это суметь заметить эту красоту.