Виталий Бианки родился в Петербурге. Певучая фамилия досталась ему от предков- итальянцев. От отца ученого- орнитолога талант исследователя и интерес ко всему, «что дышит, цветет и растет».
Отец работал в Зоологическом музее. И дети трое сыновей часто бывали в его залах. Там за стеклянными витринами замерли животные, привезенные со всего земного шара. Как хотелось найти волшебное слово, которое «оживило» бы музейных зверей. Настоящие были дома: в квартире хранителя расположился небольшой зоопарк.
Летом семья Бианки уезжала в деревню Лебяжье. Здесь Виталя впервые отправился в настоящее лесное путешествие. Было ему тогда лет пять- шесть. С тех пор лес стал для него волшебной страной, раем.
Интерес к лесной жизни сделал его страстным охотником. Недаром первое ружье ему подарили в 13 лет. А еще он очень любил поэзию. А своим главным лесным учителем Бианки считал отца. Именно он приучил сына записывать все наблюдения. Через много лет они преобразились в увлекательные рассказы и сказки.
Бианки всю жизнь путешествовал. Особенно запомнились походы по Алтаю. Бианки тогда, в начале 20-х годов, жил в Бийске, где преподавал биологию в школе, работал в краеведческом музее.
Осенью 1922-го Бианки с семьей вернулся в Петроград. Стал посещать литературный кружок, где собирались детские писатели. Сюда приходили Чуковский, Житков, Маршак. Вскоре в журнале «Воробей» был опубликован его рассказ «Путешествие красноголового воробья». В том же, 1923 году, вышла первая книжка («Чей нос лучше»).
Самой знаменитой книгой Бианки стала «Лесная газета». Другой подобной просто не было. Все самое любопытное, самое необычное и самое обычное, что происходило в природе каждый месяц и день, попало на страницы «Лесной газеты». 9 Здесь можно было найти объявление скворцов «Ищем квартиры» или сообщение о первом «ку-ку». Бианки работал над «Лесной газетой» с 1924 года до конца жизни, постоянно внося какие-то изменения.
Бианки постоянно работал над новыми книгами (он автор более трехсот произведений)
Тридцать пять лет писал Бианки о лесе. Это слово часто звучало в названиях его книг: «Лесные домишки», «Лесные разведчики». 14 В сказочных произведениях нет волшебных палочек или сапог-скороходов, но чудес там не меньше. О самом неказистом воробье Бианки мог так рассказать, что мы только удивляемся: оказывается, тот совсем не прост. Удалось - таки писателю найти волшебные слова, которые «расколдовали» таинственный лесной мир.
Читайте книги детских писателей о природе! Берегите и охраняйте природу!
Шекспір Гамлет головні герої твору У своїй роботі «Гамлет» Шекспір створив різних героїв, чиї образи неоднозначні. Кожен герой трагедії «Гамлет» Шекспіра – це окремий світ, де є свої недоліки і позитивні сторони. Шекспір у трагедії «Гамлет» створив різноманітних героїв твору, де є як позитивні, так і негативні образи.
Образи героїв і їх характеристика Так, у роботі ми знайомимося з Гертрудою – матір’ю Гамлета, яка була розумною, але слабовольной. Відразу після смерті чоловіка, виходить заміж за його вбивцю. Їй невідомо почуття материнської любові, тому вона легко погоджується стати спільницею Клавдія. І тільки після того, як вона випила отруту, що призначався її синові, вона зрозуміла свою помилку, зрозуміла, наскільки її син мудрий і справедливий. Офелія, дівчина, яка до останнього подиху любила Гамлета. Вона жила в оточенні брехні і шпигунства, була іграшкою в руках свого батька. Зрештою, сходить з розуму, так як не винесла випробувань, що випали на її долю.
Клавдій – йде на братовбивство, лише б досягти своїх цілей. Підступний, хитрий, лицемір, який до того ж був розумний. Совість у цього персонажа є і вона його мучить, не даючи повною мірою насолодитися своїми брудними досягненнями.
Розенкранц і Гільденстерн – яскравий приклад того, якими не повинні бути справжні друзі, адже друзі не зраджують, а тут, роблячи характеристику героїв твору «Гамлет» Шекспіра, бачимо, що ці герої легко зраджують принца, ставши шпигунами Клавдія. Вони з легкістю погоджуються відвезти послання, в якому йдеться про вбивство Гамлета. Але в підсумку доля грає не на руку, адже гине в результаті не Гамлет, а вони самі.
Гораціо ж, навпаки, справжній друг до останнього. Він разом з Гамлетом переживає всі його тривоги і сумніви і просить Гамлета, після того, як відчув неминучий трагічний кінець, подихати ще в цьому світі, та розповісти все про нього.
Взагалі, всі персонажі по-своєму яскраві, незабутні, неповторними і серед них, звичайно ж, неможливо не згадати у творі Шекспіра «Гамлет» образ самого головного героя, того самого Гамлета – принца. Цей герой багатогранний і має великий образ, що наповнений життєвим змістом. Ось ми бачимо ненависть Гамлета до Клавдію, при цьому він чудово ставитися до акторами. Він може бути грубим, як у випадку з Офелією, і може бути ввічливим, як у випадку з Гораціо. Гамлет дотепний, добре володіє шпагою, він боїться божої кари, але в той же час, богохульствує. Він любить мати, незважаючи на її ставлення. Гамлет байдужий до престолу, завжди з гордістю згадує батька, багато думає і розмірковує. Він розумний, не зарозумілий, живе своїми думками, керується своїм судженням. Словом, в образі Гамлета ми бачимо багатогранність людської особистості, який замислювався про сенс існування людей, тому він і вимовляє всім відомий монолог: «Бути чи не бути, ось в чому питання».
БИАНКИ ВИТАЛИЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ
(1894–1959)
Виталий Бианки родился в Петербурге. Певучая фамилия досталась ему от предков- итальянцев. От отца ученого- орнитолога талант исследователя и интерес ко всему, «что дышит, цветет и растет».
Отец работал в Зоологическом музее. И дети трое сыновей часто бывали в его залах. Там за стеклянными витринами замерли животные, привезенные со всего земного шара. Как хотелось найти волшебное слово, которое «оживило» бы музейных зверей. Настоящие были дома: в квартире хранителя расположился небольшой зоопарк.
Летом семья Бианки уезжала в деревню Лебяжье. Здесь Виталя впервые отправился в настоящее лесное путешествие. Было ему тогда лет пять- шесть. С тех пор лес стал для него волшебной страной, раем.
Интерес к лесной жизни сделал его страстным охотником. Недаром первое ружье ему подарили в 13 лет. А еще он очень любил поэзию. А своим главным лесным учителем Бианки считал отца. Именно он приучил сына записывать все наблюдения. Через много лет они преобразились в увлекательные рассказы и сказки.
Бианки всю жизнь путешествовал. Особенно запомнились походы по Алтаю. Бианки тогда, в начале 20-х годов, жил в Бийске, где преподавал биологию в школе, работал в краеведческом музее.
Осенью 1922-го Бианки с семьей вернулся в Петроград. Стал посещать литературный кружок, где собирались детские писатели. Сюда приходили Чуковский, Житков, Маршак. Вскоре в журнале «Воробей» был опубликован его рассказ «Путешествие красноголового воробья». В том же, 1923 году, вышла первая книжка («Чей нос лучше»).
Самой знаменитой книгой Бианки стала «Лесная газета». Другой подобной просто не было. Все самое любопытное, самое необычное и самое обычное, что происходило в природе каждый месяц и день, попало на страницы «Лесной газеты». 9 Здесь можно было найти объявление скворцов «Ищем квартиры» или сообщение о первом «ку-ку». Бианки работал над «Лесной газетой» с 1924 года до конца жизни, постоянно внося какие-то изменения.
Бианки постоянно работал над новыми книгами (он автор более трехсот произведений)
Тридцать пять лет писал Бианки о лесе. Это слово часто звучало в названиях его книг: «Лесные домишки», «Лесные разведчики». 14 В сказочных произведениях нет волшебных палочек или сапог-скороходов, но чудес там не меньше. О самом неказистом воробье Бианки мог так рассказать, что мы только удивляемся: оказывается, тот совсем не прост. Удалось - таки писателю найти волшебные слова, которые «расколдовали» таинственный лесной мир.
Читайте книги детских писателей о природе! Берегите и охраняйте природу!
У своїй роботі «Гамлет» Шекспір створив різних героїв, чиї образи неоднозначні. Кожен герой трагедії «Гамлет» Шекспіра – це окремий світ, де є свої недоліки і позитивні сторони. Шекспір у трагедії «Гамлет» створив різноманітних героїв твору, де є як позитивні, так і негативні образи.
Образи героїв і їх характеристика
Так, у роботі ми знайомимося з Гертрудою – матір’ю Гамлета, яка була розумною, але слабовольной. Відразу після смерті чоловіка, виходить заміж за його вбивцю. Їй невідомо почуття материнської любові, тому вона легко погоджується стати спільницею Клавдія. І тільки після того, як вона випила отруту, що призначався її синові, вона зрозуміла свою помилку, зрозуміла, наскільки її син мудрий і справедливий. Офелія, дівчина, яка до останнього подиху любила Гамлета. Вона жила в оточенні брехні і шпигунства, була іграшкою в руках свого батька. Зрештою, сходить з розуму, так як не винесла випробувань, що випали на її долю.
Клавдій – йде на братовбивство, лише б досягти своїх цілей. Підступний, хитрий, лицемір, який до того ж був розумний. Совість у цього персонажа є і вона його мучить, не даючи повною мірою насолодитися своїми брудними досягненнями.
Розенкранц і Гільденстерн – яскравий приклад того, якими не повинні бути справжні друзі, адже друзі не зраджують, а тут, роблячи характеристику героїв твору «Гамлет» Шекспіра, бачимо, що ці герої легко зраджують принца, ставши шпигунами Клавдія. Вони з легкістю погоджуються відвезти послання, в якому йдеться про вбивство Гамлета. Але в підсумку доля грає не на руку, адже гине в результаті не Гамлет, а вони самі.
Гораціо ж, навпаки, справжній друг до останнього. Він разом з Гамлетом переживає всі його тривоги і сумніви і просить Гамлета, після того, як відчув неминучий трагічний кінець, подихати ще в цьому світі, та розповісти все про нього.
Взагалі, всі персонажі по-своєму яскраві, незабутні, неповторними і серед них, звичайно ж, неможливо не згадати у творі Шекспіра «Гамлет» образ самого головного героя, того самого Гамлета – принца. Цей герой багатогранний і має великий образ, що наповнений життєвим змістом. Ось ми бачимо ненависть Гамлета до Клавдію, при цьому він чудово ставитися до акторами. Він може бути грубим, як у випадку з Офелією, і може бути ввічливим, як у випадку з Гораціо. Гамлет дотепний, добре володіє шпагою, він боїться божої кари, але в той же час, богохульствує. Він любить мати, незважаючи на її ставлення. Гамлет байдужий до престолу, завжди з гордістю згадує батька, багато думає і розмірковує. Він розумний, не зарозумілий, живе своїми думками, керується своїм судженням. Словом, в образі Гамлета ми бачимо багатогранність людської особистості, який замислювався про сенс існування людей, тому він і вимовляє всім відомий монолог: «Бути чи не бути, ось в чому питання».