План анализа стихотворения: 1. Автор и название стихотворения.

2. История создания стихотворения (когда написано, по какому поводу, кому посвящено).
3. Тема, идея, основная мысль (о чём стихотворение), тип лирики (пейзажная, гражданская, любовная, философская)
4. Композиция лирического произведения. Композиция стихотворения, его деление на строфы (как соотносится смысл стихотворения и его деление на строфы).
5. Изобразительно - выразительные средства языка

6.Моё отношение к произведению (понравилось или не понравилось; если понравилось, то чем?)

«у а. фета не находим мы ни глубоких мировых мыслей, ни остроумных афоризмов, ни сатирического поэзия его состоит из ряда картин из сжатого изображения немногих неуловимых ощущений души сила фета в том, что поэт наш, руководимый своим вдохновением, умеет забираться в сокровеннейшие тайники души человеческой. область его не велика, но в ней он полный » — писал о поэте а. в. дружинин. и действительно, картины природы, созданные фетом, удивительны и вдохновенны, близки сердцу каждого человека: «сонливое, скупое утро севера» и светлая, бодрая, морозная зимняя ночь, яркая игра луны и загадочное мерцание звезд, томные стоны сосен и запах ночной образы природы, созданные поэтом, предельно конкретны, осязаемы, полны многочисленных деталей и запоминающихся подробностей. вот жаркий летний день, сверкающий и знойный, играет своими яркими, ослепительными красками: «синеют неба своды», тихо плывут волнистые облака. откуда-то из травы доносится неугомонный и трескучий звон кузнечика. невнятно колеблясь, дремлет сухой и жаркий полдень. но неподалеку раскинулась густая липа, в тени ее ветвей свежо и прохладно, полдневный зной не проникает туда («под липой»). фет любит наблюдать за таинством природной жизни, и взору его открывается весь круговорот ее, все многообразие и многоголосие. вот «природы тайный соглядатай» следит за  полетом ласточки над «вечереющим прудом», вот на цветке отчетливо возникают воздушные очертанья бабочки, вот расцветает, полыхая нежным ароматом, царица-роза, чувствующая близость соловья, вот оживляются крикливые цапли, радуясь первым солнечным лучам, вот беспечная пчела вползает в «гвоздик душистой сирени». в лирике фета мы встречаем множество радостных, весенних стихотворений. поэт с замиранием сердца ожидает прихода весны. его душа, волнуясь, прислушивается к ее легкому дыханию, к ее родному призыву, угадывает первые приметы оживления мертвой, зимней природы:

Ця детективна історія починається з того, що в родині далеко не пересічних українців, а «справжніх патріотів» з’являється машина червоного кольору «корида». Машка (так лагідно називають не новий автомобіль) незвичайна, але про те ніхто поки не знає.
І невдовзі Наталочка разом із батьками вирушає на пошуки старовинної козацької шаблі, щоб її врятувати від знищення чи продажу за кордон. Їм протистоять підступні темні сили, чорти приймають людські подоби, заважають сміливцям, бо здавна ворогують із козаками, які їх не бояться. Наталочці навіть вдається побувати на відьмацькому святі, де все несправжнє, а солодке обертається на гниле, та доводиться ризикнути собою і своїм майбутнім.
Хоча дещо дивуєшся, коли торт на святі нечистих сил порівнюється героїнею з пам’ятником Леніну на Бессарабці, а чорти називають царицю Катерину своєю «великою приятелькою», бо нищила ненависних їм козаків, – без цього можна було цілком обійтися у дитячій книзі.
Та повернемось на початок. Дізналися герої про таку важливу для країни шаблю від «патріотично налаштованого» привида.
Ось який він, той козак:
«У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. Зазвичай то траплялося в дні національних свят чи після мітингів, бо привид любив обмінятися враженнями з паном Богданом» (С.11) – така собі звична розмова інтелігентів на кухні про національне та сучасне.
Мотив патріотизму проходить через усю книгу червоною ниткою. Але саме із патріотизмом у цьому творі не все так просто, як може здаватися на перший погляд. Де та межа, коли справжній патріотизм обертається на шароварний, а бажання казкових пригод стає національним служінням?
Чіткої відповіді авторка не дає, але для уважного читача інформації цілком достатньо.
Окрім вже згаданого привида, окремої уваги варті батьки Наталочки. Вони, на жаль, патріоти шароварні і нічого б не досягли, якби не їхня донька. Обоє дуже цінують безпеку, комфорт і зовнішні прояви національного. Наведу кілька красномовних цитат:
«Мама виклала пишну зачіску, бо як-не-як її побачить незнайомий чоловік, дарма що привид. А тато вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти» (С.14).
Коли Наталочка із батьками приїздить у Берестечко на Козацькі Могили, ось що вони бачать:
«Перед входом до заповідника тягнулися довжелезні ряди легковиків і туристських автобусів, що з’їхалися зі всієї України. Машку теж прилаштували в одному з рядів. Всюди снували люди в вишиванках, продавалися жовто-блакитні прапорці, значки, морозиво, патріотична література, шапки-мазепинки; гурти чоловіків сперечалися про політику; пеклися свіжі ковбаски, кипіли в олії пампушки, димували шашлики, а огрядна куховарка при скуштувати польської юшки з в’юнами й часником. Наталочці покотилася синка, але батьки квапилися на оточений муром пагорб, з якого линув церковний спів. Богослужіння ще не скінчилося. Безліч людей стояли на майдані, бо правилося тут же, надворі. Тато з мамою, запаливши свічки, й собі стали за людьми, поважні й урочисті, як то личило статечному подружжю» (С.59-60).