Драму В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" я прочитала тільки цього року. Фільм за її мотивами подивилася набагато раніш. А те, що "немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", знала ще із самого дитинства. І упевнена, що багато хто, ще не відкриваючи том Шекспіра, уже знав про героїв цієї драми, адже всі закохані, щасливі або нещасливі, — це ті ж Ромео і Джульєтта, здатні віддано і жагуче кохати, а будь-яка любов, як відомо, по-своєму трагічна.
Ромео Монтеккі і Джульєтта Капулетті — діти з ворогуючих родин, що ненавидять так, що навіть слуги протиборчих сторін не терплять один одного. Ромео закоханий у якусь Розаліну. Але якось, потрапивши з друзями на бал до будинку ворогів своєї родини, він зустрічає Джульєтту. І Розаліна забута... Ромео розуміє, що попав у тенета. Джульєтта також з першого погляду закохалася в юного Монтеккі. Пізніше в саду Капулетті Ромео і Джульєтта дають клятву у вірності один одному. Незабаром вони таємно вінчаються. У той же день Ромео вбиває на дуелі Тибальта — племінника леді Капулетті. На нього чекає покарання. "Ромео вигнано", — повторює і повторює Джульєтта, неспроможна повірити в те, що більше ніколи не побачить коханого. Тим часом Джульєтту сватає молодий граф Паріс, і її батьки дають згоду на цей шлюб. Нещасна дівчина кидається по до до чернеця — брата Лоренцо, що вінчав закоханих, і той придумує такий план: Джульєтта п'є особливий напій і засинає дивним сном, схожим на смерть, а сам чернець викликає Ромео. План удався. Рідні і близькі ридають над "померлою" Джульєттою і відносять її у родинний склеп Капулетті. Тим часом посильний від брата Лоренцо не встигло Ромео з листом, де розказано правду. Нещасний юнак повірив у те, що його наречена вмерла. Він купує отруту і прямує на цвинтар, де вбиває Паріса, який випадково там опинився. Потім входить у гробницю, лягає поруч із Джульєттою і випиває отруту. Його смерть була миттєвою. Проснувшись і побачивши поруч із собою мертвого Ромео, дівчина заколює себе кинджалом. Величезне горе зблизило Монтеккі і Капулетті. Родини помирилися. Але пізно...Часто буває так "пізно", коли через дурість людей страждають їхні близькі. Часто любов буває нещасливою. А у випадку з Ромео і Джульєттою вона не просто нещаслива — вона трагічна. Якби вони не були вигаданими персонажами, то, я упевнена, зустрілися б десь там, у кращому житті. Шкода тільки, що за життя вони були так недовго щасливі... Жодні слізливі любовні романи сучасних авторів не затьмарять "найсумнішу повість на світі", своєрідний символ трагічного кохання.
Писатель рассказывает не только об уроках человечности молодой учительницы, но и о мужестве Лидии Михайловны, не побоявшейся грозного директора. Жестокий и бездушный директор школы ничего не делает прямо плохого, но когда узнаёт об играх своего ученика, то он только «воздел над головой руки». И это воздел (одно слово) дополняет характеристику «правильного» директора.
Запоминается финальный диалог, воспроизводимый мальчиком, между директором школы и учительницей французского языка.
Вы играете на деньги с этим?.. — Василий Андреевич ткнул в меня пальцем, и я со страху пополз за перегородку, чтобы укрыться в комнате. — Играете с учеником?! Я правильно вас понял?
-Правильно.
Ну, знаете… - Директор задыхался, ему не хватало воздуха. — Я теряюсь сразу назвать ваш поступок. Это преступление. Растление. Совращение. И ещё, ещё… Я двадцать лет работаю в школе, видывал всякое, но такое…
У бездушного директора даже не нашлось имени для ребёнка: « Вы играете на деньги с этим?..» Грубый, чёрствый человек, у которого за плечами двадцатилетний педагогический опыт работы в школе.
Драму В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" я прочитала тільки цього року. Фільм за її мотивами подивилася набагато раніш. А те, що "немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту", знала ще із самого дитинства. І упевнена, що багато хто, ще не відкриваючи том Шекспіра, уже знав про героїв цієї драми, адже всі закохані, щасливі або нещасливі, — це ті ж Ромео і Джульєтта, здатні віддано і жагуче кохати, а будь-яка любов, як відомо, по-своєму трагічна.
Ромео Монтеккі і Джульєтта Капулетті — діти з ворогуючих родин, що ненавидять так, що навіть слуги протиборчих сторін не терплять один одного. Ромео закоханий у якусь Розаліну. Але якось, потрапивши з друзями на бал до будинку ворогів своєї родини, він зустрічає Джульєтту. І Розаліна забута... Ромео розуміє, що попав у тенета. Джульєтта також з першого погляду закохалася в юного Монтеккі. Пізніше в саду Капулетті Ромео і Джульєтта дають клятву у вірності один одному. Незабаром вони таємно вінчаються. У той же день Ромео вбиває на дуелі Тибальта — племінника леді Капулетті. На нього чекає покарання. "Ромео вигнано", — повторює і повторює Джульєтта, неспроможна повірити в те, що більше ніколи не побачить коханого. Тим часом Джульєтту сватає молодий граф Паріс, і її батьки дають згоду на цей шлюб. Нещасна дівчина кидається по до до чернеця — брата Лоренцо, що вінчав закоханих, і той придумує такий план: Джульєтта п'є особливий напій і засинає дивним сном, схожим на смерть, а сам чернець викликає Ромео. План удався. Рідні і близькі ридають над "померлою" Джульєттою і відносять її у родинний склеп Капулетті. Тим часом посильний від брата Лоренцо не встигло Ромео з листом, де розказано правду. Нещасний юнак повірив у те, що його наречена вмерла. Він купує отруту і прямує на цвинтар, де вбиває Паріса, який випадково там опинився. Потім входить у гробницю, лягає поруч із Джульєттою і випиває отруту. Його смерть була миттєвою. Проснувшись і побачивши поруч із собою мертвого Ромео, дівчина заколює себе кинджалом. Величезне горе зблизило Монтеккі і Капулетті. Родини помирилися. Але пізно...Часто буває так "пізно", коли через дурість людей страждають їхні близькі. Часто любов буває нещасливою. А у випадку з Ромео і Джульєттою вона не просто нещаслива — вона трагічна. Якби вони не були вигаданими персонажами, то, я упевнена, зустрілися б десь там, у кращому житті. Шкода тільки, що за життя вони були так недовго щасливі... Жодні слізливі любовні романи сучасних авторів не затьмарять "найсумнішу повість на світі", своєрідний символ трагічного кохання.
Писатель рассказывает не только об уроках человечности молодой учительницы, но и о мужестве Лидии Михайловны, не побоявшейся грозного директора. Жестокий и бездушный директор школы ничего не делает прямо плохого, но когда узнаёт об играх своего ученика, то он только «воздел над головой руки». И это воздел (одно слово) дополняет характеристику «правильного» директора.
Запоминается финальный диалог, воспроизводимый мальчиком, между директором школы и учительницей французского языка.
Вы играете на деньги с этим?.. — Василий Андреевич ткнул в меня пальцем, и я со страху пополз за перегородку, чтобы укрыться в комнате. — Играете с учеником?! Я правильно вас понял?
-Правильно.
Ну, знаете… - Директор задыхался, ему не хватало воздуха. — Я теряюсь сразу назвать ваш поступок. Это преступление. Растление. Совращение. И ещё, ещё… Я двадцать лет работаю в школе, видывал всякое, но такое…
У бездушного директора даже не нашлось имени для ребёнка: « Вы играете на деньги с этим?..» Грубый, чёрствый человек, у которого за плечами двадцатилетний педагогический опыт работы в школе.