ПО ГОРИЗОНТАЛИ:

1.В каком городе происходили все события? 3. Как звали главного героя? 4. Чем убил Пётр змея? 6. В какое село поехал Пётр? 7. Кого он увидел перед Февроньей? 8. От чего заболел Пётр? 11. Чем покрылся Пётр? 12. Что бояре у Февроньи? 14. По какой реке плыли Пётр и Февронья? 15. Где они скрылись?

ПО ВЕРТИКАЛИ:

2. Как звали главную героиню? 5. Во что Феврония превратила крошки? 9. Кого Феврония называла «ушами» дома? 10. Кого Феврония называла «очами» дома? 13. Что по Феврония у бояр решить кроссворд

Повість «Гуси-лебеді летять» — автобіографічний твір. Маленький хлопчик Михайлик живе в селі у великій родині. Бабуся й дідусь, тато й мама, сам Михайлик — натури цільні й поетичні, працьовиті, розумні й талановиті. Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина. Вияв батьківської любові до Михайлика. На перший погляд, батько здавався суворішим за матір, але саме він продав корову-годувальницю, щоб Михайлик мав змогу вчитися. Узимку Панас Дем’янович носив сина в школу на руках, бо в сім’ї були одні чоботи. Образи дідуся й бабусі — охоронців сімейних Традицій. Дідусь Дсм’лн був майстром на всі руки. Вій був і бондарем, і ковалем, і будівельником, міг вирізати з дерева фігурки не тільки людей, а й апостолів. Дід завжди жалів дружину, з якою прожив довге життя. Подружжя жило так, що їхнім стосункам дивувалося все село. Коли дідусь помер, бабуся тяжко засумувала й, відчувши свою близьку смерть, прибрала хату, зібрала рідню й, попрощавшись з усіма, тихо відійшла у вічність.

Золото добувають із землі, а знання з книжок.З ручаїв – ріки, з книжок – знання.Хліб наснажує тіло, книга – розум.Книга – міст у світ знань.Розум без книги – що птах без крил.З книгою подружишся – розуму наберешся.Книги читати – усе знати.Книга для розуму, що теплий дощик для посівів.Одна книга тисячі людей навчає.Книга для дітей, що волога для посівів.Книга не пряник, а дітей до себе манить.Книгу читають не очима, а розумом.Книга корисна, коли її читають.Без хліба легше прожити, аніж без книги.Книга мала, та серцю люба.Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.Молодому книга – крила, старому – кийок.Книгу прочитав – на крилах політав.Письменному книга в руки.Грамоти вчиться – завжди знадобиться.Мудрим ніхто не вродився, а навчився.Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.Грамотний видющий і на все тямущий.Ученому світ, а невченому –  тьма.Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.Знайко біжить, а незнайко лежить.Книга вчить як на світі жить.Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь.Не на користь книгу читать, коли лише вершки хапать.Книга – світ, книга – серцю привіт.Дім без книги – день без сонця.Хороша книга яскравіша за зірку.Книгу читай, розуму набирай.Знання – сонце, книга – вікно.У домі без книги, як без вікон, темно.З книгою жити – з добром дружити.Кому книга – розвага, а кому – навчання.Нема розумного сусіда – з книгою поговори.Книга – твій друг, без неї як без рук.У Землі супутник Місяць, а у людини – книга.Книга добру навчить, від дурного відверне.Хороша книга – свято.Весела книжка – твоя радість.День без книги – що обід без хліба.Книга – дзеркало життя.