Мені подобається читати підліткові книжки, але читаючи саме цю - я зрозуміла, що дивлюся на всі події очима мами, а не дівчинки-підлітка...
У цій книжці піднімаються звичайні підліткові питання: школа, друзі, родина, обов'язки, перші закоханності, витрачання-заробляння грошей, вечірки і ще дуже багато всього, що цікавить підлітків у процесі їхнього дорослішання. У цьому плані юні хлопці та дівчата дуже схожі. А от поведінка їхніх батьків - часто досить відрізняється. Одні з легкістю і довірою обговорюють з дітьми теми сексу, кохання, алкоголю чи наркотиків, друг відмовчуються або уникають таких розмов, а третім ніколи...
Головній героїні, Маргариті, можна сказати у цьому пощастило. Ні, її сім'я - геть не взірець для інших. У кожного члена родини є купа комплексів, проблем, непорозумінь, та й сама сім'я ледь-ледь тримається купи і переживає не найкращі часи... Проте батьки завжди з повагою і розумінням (на скільки це можливо) ставляться до своїх дітей. Вони готові до діалогу, хоча іноді він відбувається на підвищених тонах і з грюканням дверей... Вони уміють прислухатися, хоч і не завжди згодні з рішеннями своїх чад...
Одна із сюжетних ліній твору - любовний трикутник. Та чи дійсно це трикутник, де насправді кохання, а де "закоханість у кохання" - тут Маргарита буде розбиратися і вирішувати сама. Знову ж таки, її батьки з терпінням віднеслися до того, що протягом трьох років їхня донька зустрічалася з двома хлопцями. Вони не підганяли, не забороняли і не впливали на її вибір, хоча і не зовсім схвально ставилися до цих стосунків.
Я вважаю, що це дуже важливо, уміти приймати свою дорослу, але все ще дитину, такою, як вона є. Дати час на роздуми. Поважати її вибір. Саме тому я б рекомендувала цю книгу для прочитання не лише підліткам, а й їхнім батькам, свідомим батькам, готовим до серйозних розмов.
Характерный представитель романтического национализма, Даль «в литературной своей деятельности вдохновлялся стремлением высвободить Россию из греко-латино-германо-французских оков, которые наложили на неё древние книжники, Ломоносов и Карамзин». Он обильно пересыпал свои сочинения народными словечками и поговорками, но, по оценке Д. Мирского, «был лишен подлинного чувства стиля, и все его попытки русифицировать русский литературный язык остались бесплодными»
Многотомный «Толковый словарь живого великорусского языка» — magnum opus (главное детище) Даля, труд, по которому его знает всякий, кто интересуется русским языком. Две цитаты, определяющие задачи, которые поставил перед собой составитель:
« Живой народный язык, сберёгший в жизненной свежести дух, который придаёт языку стройность, силу, ясность, целость и красоту, должен послужить источником и сокровищницей для развития образованной русской речи. <…> Общие определения слов и самих предметов и понятий — дело почти не исполнимое и притом бесполезное. Оно тем мудрёнее, чем предмет проще, обиходнее. Передача и объяснение одного слова другим, а тем паче десятком других, конечно, вразумительнее всякого определения, а примеры ещё более поясняют дело. »
Появление в печати толкового словаря, наглядно показавшего неисчерпаемое синонимическое богатство русского языка, вызвало восторги славянофилов, со взглядами которых Даль в поздние годы имел немало общего. Благодаря Далю были сохранены для науки тысячи диалектных словоформ, более нигде не зафиксированных.
Далю как лексикографу свойствен умеренный пуризм. Он предлагал заменить малопонятные книжные заимствования из иностранных языков новообразованиями на славянской основе (напр., «живуля» вместо «автомат») и включал их в свой словарь как реально существующие. Даля раздражало рас среди интеллигенции щеголянье иностранными словами — «речениями галантерейными». При этом, в отличие от А. С. Шишкова и других предшественников, Даль в своём словотворчестве опирался не на столь же книжную «славянщину», а на живой язык современного ему крестьянства[31][
Словарь Даля, несмотря на нарочитый дилетантизм автора, его безразличие к научной лингвистике своего времени, остаётся для учёных основой знаний о том русском языке, на котором говорил народ до того, как рас стандартное школьное обучение. Он служил настольной книгой для Андрея Белого, Владимира Набокова и других выдающихся художников слова. Так, Белый видел в словаре, организованном по гнездовому принципу, бесконечный лабиринт взаимоувязанных слов:
« Материалы далевского словаря — открывают даль будущего: в корень слова вцеплять и любую приставку, и любую по вкусу концовку; даль словарных выводов Даля: истинный словарь есть ухо в языке, правящее пантомимой артикуляций его. »
Пословицы русского народа Править
Основная статья: Пословицы русского народа
В 1862 году В. Даль опубликовал труд «Пословицы русского народа. Сборник пословиц, поговорок, речений, присловий, чистоговорок, загадок, поверий и проч.». Сборник содержит около 32 000 фраз, представляющих малые жанры фольклора. Это один из важнейших источников по бытовой стороне жизни и философии русского народа[33]]. Сборник многократно переиздавался, в том числе с предисловием нобелевского лауреата М. Шолохова, озаглавленным «Сокровищница народной мудрости»
Мені подобається читати підліткові книжки, але читаючи саме цю - я зрозуміла, що дивлюся на всі події очима мами, а не дівчинки-підлітка...
У цій книжці піднімаються звичайні підліткові питання: школа, друзі, родина, обов'язки, перші закоханності, витрачання-заробляння грошей, вечірки і ще дуже багато всього, що цікавить підлітків у процесі їхнього дорослішання. У цьому плані юні хлопці та дівчата дуже схожі. А от поведінка їхніх батьків - часто досить відрізняється. Одні з легкістю і довірою обговорюють з дітьми теми сексу, кохання, алкоголю чи наркотиків, друг відмовчуються або уникають таких розмов, а третім ніколи...
Головній героїні, Маргариті, можна сказати у цьому пощастило. Ні, її сім'я - геть не взірець для інших. У кожного члена родини є купа комплексів, проблем, непорозумінь, та й сама сім'я ледь-ледь тримається купи і переживає не найкращі часи... Проте батьки завжди з повагою і розумінням (на скільки це можливо) ставляться до своїх дітей. Вони готові до діалогу, хоча іноді він відбувається на підвищених тонах і з грюканням дверей... Вони уміють прислухатися, хоч і не завжди згодні з рішеннями своїх чад...
Одна із сюжетних ліній твору - любовний трикутник. Та чи дійсно це трикутник, де насправді кохання, а де "закоханість у кохання" - тут Маргарита буде розбиратися і вирішувати сама. Знову ж таки, її батьки з терпінням віднеслися до того, що протягом трьох років їхня донька зустрічалася з двома хлопцями. Вони не підганяли, не забороняли і не впливали на її вибір, хоча і не зовсім схвально ставилися до цих стосунків.
Я вважаю, що це дуже важливо, уміти приймати свою дорослу, але все ще дитину, такою, як вона є. Дати час на роздуми. Поважати її вибір. Саме тому я б рекомендувала цю книгу для прочитання не лише підліткам, а й їхнім батькам, свідомим батькам, готовим до серйозних розмов.
Характерный представитель романтического национализма, Даль «в литературной своей деятельности вдохновлялся стремлением высвободить Россию из греко-латино-германо-французских оков, которые наложили на неё древние книжники, Ломоносов и Карамзин». Он обильно пересыпал свои сочинения народными словечками и поговорками, но, по оценке Д. Мирского, «был лишен подлинного чувства стиля, и все его попытки русифицировать русский литературный язык остались бесплодными»
Многотомный «Толковый словарь живого великорусского языка» — magnum opus (главное детище) Даля, труд, по которому его знает всякий, кто интересуется русским языком. Две цитаты, определяющие задачи, которые поставил перед собой составитель:
« Живой народный язык, сберёгший в жизненной свежести дух, который придаёт языку стройность, силу, ясность, целость и красоту, должен послужить источником и сокровищницей для развития образованной русской речи. <…> Общие определения слов и самих предметов и понятий — дело почти не исполнимое и притом бесполезное. Оно тем мудрёнее, чем предмет проще, обиходнее. Передача и объяснение одного слова другим, а тем паче десятком других, конечно, вразумительнее всякого определения, а примеры ещё более поясняют дело. »
Появление в печати толкового словаря, наглядно показавшего неисчерпаемое синонимическое богатство русского языка, вызвало восторги славянофилов, со взглядами которых Даль в поздние годы имел немало общего. Благодаря Далю были сохранены для науки тысячи диалектных словоформ, более нигде не зафиксированных.
Далю как лексикографу свойствен умеренный пуризм. Он предлагал заменить малопонятные книжные заимствования из иностранных языков новообразованиями на славянской основе (напр., «живуля» вместо «автомат») и включал их в свой словарь как реально существующие. Даля раздражало рас среди интеллигенции щеголянье иностранными словами — «речениями галантерейными». При этом, в отличие от А. С. Шишкова и других предшественников, Даль в своём словотворчестве опирался не на столь же книжную «славянщину», а на живой язык современного ему крестьянства[31][
Словарь Даля, несмотря на нарочитый дилетантизм автора, его безразличие к научной лингвистике своего времени, остаётся для учёных основой знаний о том русском языке, на котором говорил народ до того, как рас стандартное школьное обучение. Он служил настольной книгой для Андрея Белого, Владимира Набокова и других выдающихся художников слова. Так, Белый видел в словаре, организованном по гнездовому принципу, бесконечный лабиринт взаимоувязанных слов:
« Материалы далевского словаря — открывают даль будущего: в корень слова вцеплять и любую приставку, и любую по вкусу концовку; даль словарных выводов Даля: истинный словарь есть ухо в языке, правящее пантомимой артикуляций его. »
Пословицы русского народа Править
Основная статья: Пословицы русского народа
В 1862 году В. Даль опубликовал труд «Пословицы русского народа. Сборник пословиц, поговорок, речений, присловий, чистоговорок, загадок, поверий и проч.». Сборник содержит около 32 000 фраз, представляющих малые жанры фольклора. Это один из важнейших источников по бытовой стороне жизни и философии русского народа[33]]. Сборник многократно переиздавался, в том числе с предисловием нобелевского лауреата М. Шолохова, озаглавленным «Сокровищница народной мудрости»