В одному з районів Нью-Йорка утворився мистецький квартал, в якому поселились здебільшого бідні художники, що не мають сталих доходів. На горищі триповерхового цегляного будинку в спільній студії живуть дві подруги — Сью і Джонсі. І все було б добре, але разом з похолоданням у листопаді почалася епідемія пневмонії. Джонсі злягла, більш того, зневірилася у своєму одужанні. Сью дбає про неї, але вирок лікаря однозначний: хвора зможе одужати лише якщо сама знайде сили і бажання жити. Тим часом слабка і зневірена Джонсі вже почала зворотній відлік. Вона втовкмачила собі в голову, що помре тільки-но впаде останній листок з плюща, який в'ється по стіні будинку навпроти. Сью з жахом слідкує як щогодини падають останні з листків.
Та як би там не було робота не чекає. Сью за є позувати сусіда з першого поверху. Це шістдесятирічний художник-невдаха Берман, який все життя готується створити шедевр і непомітно скочується в алкоголізм. Сью між іншим розповідає йому про хворобливі думки Джонсі. А наступного ранку після сильної нічної бурі на плющі залишається тільки один листок. Дивно, як його не здуло вітром. Цей подив надихає Джонсі, вона починає одужувати. А тим часом за кілька днів стрімкої пневмонії у лікарні помирає Берман, він застудився тої вітряної ночі. Сью відкриває Джонсі секрет — останній листок не впав, тому що був намальований Берманом на стіні будинку. Це і є шедевр усього його життя.
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було надуманим, не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
Вот ❤️ ( Надеюсь )
Объяснение:
В одному з районів Нью-Йорка утворився мистецький квартал, в якому поселились здебільшого бідні художники, що не мають сталих доходів. На горищі триповерхового цегляного будинку в спільній студії живуть дві подруги — Сью і Джонсі. І все було б добре, але разом з похолоданням у листопаді почалася епідемія пневмонії. Джонсі злягла, більш того, зневірилася у своєму одужанні. Сью дбає про неї, але вирок лікаря однозначний: хвора зможе одужати лише якщо сама знайде сили і бажання жити. Тим часом слабка і зневірена Джонсі вже почала зворотній відлік. Вона втовкмачила собі в голову, що помре тільки-но впаде останній листок з плюща, який в'ється по стіні будинку навпроти. Сью з жахом слідкує як щогодини падають останні з листків.
Та як би там не було робота не чекає. Сью за є позувати сусіда з першого поверху. Це шістдесятирічний художник-невдаха Берман, який все життя готується створити шедевр і непомітно скочується в алкоголізм. Сью між іншим розповідає йому про хворобливі думки Джонсі. А наступного ранку після сильної нічної бурі на плющі залишається тільки один листок. Дивно, як його не здуло вітром. Цей подив надихає Джонсі, вона починає одужувати. А тим часом за кілька днів стрімкої пневмонії у лікарні помирає Берман, він застудився тої вітряної ночі. Сью відкриває Джонсі секрет — останній листок не впав, тому що був намальований Берманом на стіні будинку. Це і є шедевр усього його життя.
Відповідь:
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було надуманим, не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
Пояснення: