Почему герои повести ася не смогли сохранить счастье 1-основная часть: герои повести узнают любовь -достойны ли они этого чувства -''что за хамелеон эта девушка? '' -''крылья у меня выросли, да летать некуда.'' 2-заключение: ''у счастья нет завтрашнего дня''
духовный собиратель народа, с которым связаны культурный идеал святой руси и возникновение духовной культуры (и культуры вообще)[1]. "ангел-хранитель россии" (п. флоренский)[2]. письменного наследия не оставил, однако известны его духовные наставления[3].
известен также как представитель деятельного исихазма, основоположник старчества[1] и возобновитель монашеского общежития[⇨], которое идёт от антония и феодосия печерских.
с xv века почитается православной церковью святым в лике преподобных[⇨] и считается величайшим подвижником земли . с древних времён почитается православными, в том числе старообрядцами. считается покровителем учащихся.
до начала xx века почитание сергия радонежского ограничивалось почти исключительно территорией руси, однако после революции 1917 года оно распространилось далеко за её пределы, что стало заслугой эмиграции[4].
в 1940 году папа пий xii признал допустимым почитание святых восточной церкви, канонизированных до ферраро-флорентийского собора, включая сергия радонежского, — в первую очередь греко-католиками. с 1969 года по распоряжению папы павла vi имя преподобного сергия включено в богослужебный календарь римско-католической церкви[5].
дни памяти у православных, старообрядцев и восточных католиков:
25 сентября (8 октября) — преставле́ние (кончина);
5 (18) июля — обре́тение мощей.
в православной церкви имеются и другие дни памяти[⇨].
в приходах западных обрядов римско-католической церкви и в церквах сообщества день памяти — 25 сентября по григорианскому календарю
Червоні вітрила — спочатку з’являються перед нами як конкретний предмет — іграшка, зроблена для продажу Лонгреном, батьком головної героїні Ассоль. Відомий збирач народних переказів Егль, побачивши в руках дівчинки чудову іграшку — вітрильник з червоними вітрилами, сказав їй дивну річ: «Ти будеш великою, Ассоль. Одного разу ранком у морській далечині під сонцем блисне червоне вітрило. Сяюча громада червоних вітрил білого корабля рушить, розсікаючи хвилі, просто до тебе... Красивий принц посадить тебе в човен, привезе на корабель, і ти виїдеш назавжди до блискучої країни, де сходить сонце і де зірки спустяться з неба, щоб привітати тебе з приїздом».
Казкар посіяв у душу юної Ассоль зернятко мрії про диво. Серед сірих буднів її підтримувала віра в диво, і воно сталося. Але Ассоль, з її мрією про принца і червоні вітрила живе в оточенні злісних людей — мешканців Каперни, абсолютно нечулих до прекрасного. Мешканці Каперни не розповідали казок, не співали пісень, вони думали тільки про повсякденні справи. Ассоль теж думає про хліб насущний, але мрія піднімає її над буденним життям. Герої Гріна відрізняються від оточуючих людей. Мешканці Каперни живуть приземленно. А ті, хто хотів жити інакше, іноді не витримували тиску оточуючих: так, став п’яницею добрий вугляр, що завдяки Ассоль зміг побачити ніжні розписи на лозинах старого вугільного кошика. У світі несправедливості, у якому живуть герої Гріна, добро так само незвичайне, як червоні вітрила.
Основний конфлікт «Пурпурових вітрил» — конфлікт мрії Ассоль і дійсності, піднесеної натури з реальним життям. Образ вітрила використовувався в літературі багато разів. Вітрило немов кличе в невідому далечінь, де на героя чекає прекрасне майбутнє, щастя. Але вітрила зазвичай бувають із грубої парусини сірого кольору, а тут — червоні й шовкові. Такі вітрила можна зшити, але в житті подібне марнотратство зустрінеться нечасто. Це диво, але рукотворне. Пурпурові вітрила — символ здійсненної мрії, неминучого торжества сил добра над силами зла. Думкою звертаючись до дочки, Лонгрен думає: «Багато доведеться в майбутньому побачити тобі не пурпурових, а брудних і хижих вітрил; здалеку — ошатних і білих, поблизу — рваних і нахабних».
Пурпуровий колір набуває в творі особливого смислу. Пурпуровий колір — колір життя. Пурпуровий колір для героїв О. Гріна має символічне значення: він говорить про те, що можна досягти незбутнього, перетворити казку на реальність. Пурпурові вітрила — це справа рук самої людини. Капітан Грей скаже чудові слова: «Я зрозумів одну нехитру істину: Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками». Пурпурові вітрила — це казка, що стала дійсністю, дивом, так просто зробленим людиною для іншої людини. Грей знайшов своє щастя, коли подарував Ассоль її дитячу мрію. Фінал повісті звучить як гімн мрії, як торжество духовного початку в людині. Грін стверджує, що шлях людини повинний бути освячений великою заповітною метою. Вона додасть йому стійкості і шляхетності у боротьбі з негодами життя. Казкові пурпурові вітрила допомагають читачеві дійти висновку, що високе покликання людини в тому, «щоб робити так звані дива своїми руками».
Багато поколінь читачів із захопленням читають цю прекрасну казку. І щоразу Грін переконує нас, що людина не може жити без високої мрії, що в кожному серці живуть свої червоні вітрила. Вони наближаються до берега, що чекає їх, і кожну мить здійснюється багато надій, великих і маленьких.