Почему, на ваш взгляд, печорин увлёкся черкесской княжной? какие литературные параллели возникают у вас между этой сюжетной ситуацией и романтическими поэмами А.С. Пушкина? В чём сходство и в чём пазличие романтического решения темы любви между человеком цивилизации и «дикаркой»?​

Ст А. С. Пушкина составлял 2 аршина 5 вершков с половиной (он замерен художником Григорием Чернецовым 15 апреля 1832 года)[77]. Это 166,7 см, что на то время было для мужчины немало (рост жены Пушкина составлял 173 см)[78]. О внешности Пушкина у современников сложились различные мнения. В бо́льшей степени они зависят от отношения к нему. В общепринятом понимании Пушкина никто не называл красивым, однако многие отмечали, что черты его лица делались прекрасными, когда становились отражением его одухотворённости. М. В. Юзефовичособенно обращал внимание на глаза Пушкина, «в которых, казалось, отражалось всё прекрасное в природе»[79]. Л. П. Никольская, встретившая в 1833 году Пушкина на обеде у нижегородского губернатора, так описывает его:
«Немного смуглое лицо его было оригинально, но некрасиво: большой открытый лоб, длинный нос, толстые губы — вообще неправильные черты. Но что у него было великолепно — это тёмно-серые с синеватым отливом глаза — большие, ясные. Нельзя передать выражение этих глаз: какое-то жгучее, и при том ласкающее, приятное. Я никогда не видела лица более выразительного: умное, доброе, энергичное. <…> Он хорошо говорит: ах, сколько было ума и жизни в его неискусственной речи! А какой он весёлый, любезный, прелесть! Этот дурняшка мог нравиться…»[80]

"Сумно і непривітно тепер у нашій Тухольщині! Казкою видається повість про давні часи і давніх людей"
Події повісті відбуваються у 1241 році весною. Тугар Вовк, новий тухольський боярин, разом із довколишніми боярами рушив на лови в тухольські ліси. Тугар Вовк був "мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям". Разом з боярином на полювання вирушила і його донька Мирослава, про яку люди говорили, що їй "не жаль би бути мужем", молода дівчина, особливість якої була в її "природній свободі поводження, незвичайній силі мускул, у сміливості та рішучості". Бояр взявся провести молодий гірняк Максим Беркут, син тухольського бесідника Захара. Їх метою було полювання на ведмедів. Максима дуже дивувало таке, що разом із чоловіками на небезпечне полювання йде молода дівчина, він був зачарований її сміливістю. Тугар Вовк вбив одного ведмедя, але ще один звір розірвав іншого боярина. Мисливці вирішили розділитися на групи. Одну з них вів Тугар Вовк, іншу — молодий Беркут, Мирослава долучилася до Максимової групи. Переходячи кладку, дівчина почула хрускіт, кладка зламалася під ногами дівчини і вона впала додолу. Недалеко від неї лежала ведмедиця з дитинчатами, боротьба зі звіром була невдалою, дівчина вже прощалася з життям, але вчасно надійшов Максим, який врятував дівчину. Вони разом вбили ведмедицю і забрали її малюків. Тугару Вовку не сподобалося те, що його дочку врятував простий мужик, хоча він і не показував свого невдоволення. Лови скінчилися.