Червоні вітрила — спочатку з’являються перед нами як конкретний предмет — іграшка, зроблена для продажу Лонгреном, батьком головної героїні Ассоль. Відомий збирач народних переказів Егль, побачивши в руках дівчинки чудову іграшку — вітрильник з червоними вітрилами, сказав їй дивну річ: «Ти будеш великою, Ассоль. Одного разу ранком у морській далечині під сонцем блисне червоне вітрило. Сяюча громада червоних вітрил білого корабля рушить, розсікаючи хвилі, просто до тебе... Красивий принц посадить тебе в човен, привезе на корабель, і ти виїдеш назавжди до блискучої країни, де сходить сонце і де зірки спустяться з неба, щоб привітати тебе з приїздом».
Казкар посіяв у душу юної Ассоль зернятко мрії про диво. Серед сірих буднів її підтримувала віра в диво, і воно сталося. Але Ассоль, з її мрією про принца і червоні вітрила живе в оточенні злісних людей — мешканців Каперни, абсолютно нечулих до прекрасного. Мешканці Каперни не розповідали казок, не співали пісень, вони думали тільки про повсякденні справи. Ассоль теж думає про хліб насущний, але мрія піднімає її над буденним життям. Герої Гріна відрізняються від оточуючих людей. Мешканці Каперни живуть приземленно. А ті, хто хотів жити інакше, іноді не витримували тиску оточуючих: так, став п’яницею добрий вугляр, що завдяки Ассоль зміг побачити ніжні розписи на лозинах старого вугільного кошика. У світі несправедливості, у якому живуть герої Гріна, добро так само незвичайне, як червоні вітрила.
Основний конфлікт «Пурпурових вітрил» — конфлікт мрії Ассоль і дійсності, піднесеної натури з реальним життям. Образ вітрила використовувався в літературі багато разів. Вітрило немов кличе в невідому далечінь, де на героя чекає прекрасне майбутнє, щастя. Але вітрила зазвичай бувають із грубої парусини сірого кольору, а тут — червоні й шовкові. Такі вітрила можна зшити, але в житті подібне марнотратство зустрінеться нечасто. Це диво, але рукотворне. Пурпурові вітрила — символ здійсненної мрії, неминучого торжества сил добра над силами зла. Думкою звертаючись до дочки, Лонгрен думає: «Багато доведеться в майбутньому побачити тобі не пурпурових, а брудних і хижих вітрил; здалеку — ошатних і білих, поблизу — рваних і нахабних».
Пурпуровий колір набуває в творі особливого смислу. Пурпуровий колір — колір життя. Пурпуровий колір для героїв О. Гріна має символічне значення: він говорить про те, що можна досягти незбутнього, перетворити казку на реальність. Пурпурові вітрила — це справа рук самої людини. Капітан Грей скаже чудові слова: «Я зрозумів одну нехитру істину: Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками». Пурпурові вітрила — це казка, що стала дійсністю, дивом, так просто зробленим людиною для іншої людини. Грей знайшов своє щастя, коли подарував Ассоль її дитячу мрію. Фінал повісті звучить як гімн мрії, як торжество духовного початку в людині. Грін стверджує, що шлях людини повинний бути освячений великою заповітною метою. Вона додасть йому стійкості і шляхетності у боротьбі з негодами життя. Казкові пурпурові вітрила допомагають читачеві дійти висновку, що високе покликання людини в тому, «щоб робити так звані дива своїми руками».
Багато поколінь читачів із захопленням читають цю прекрасну казку. І щоразу Грін переконує нас, що людина не може жити без високої мрії, що в кожному серці живуть свої червоні вітрила. Вони наближаються до берега, що чекає їх, і кожну мить здійснюється багато надій, великих і маленьких.
Молодого ст. лейтенанта гальцева разбудили среди ночи. возле берега задержан мальчишка лет 12-ти, весь мокрый и дрожащий от холода. он требует немедленно сообщить о своём прибытии в штаб. но г, не сразу поверив, докладывает о мальчике, лишь когда тот верно называет фамилии штабных офицеров. подполковник грязнов действительно подтверждает: «это наш парень» , ему нужно «создать все условия» и «обращаться поделикатнее» . как и было приказано, г даёт мальчику бумагу и чернила. тот высыпает на стол и подсчитывает зёрнышки и хвойные иглы. полученные данные отправляются в штаб. приезжает холин, рослый красавец и шутник лет двадцати семи. иван (так зовут мальчика) рассказывает другу о том, как не мог из-за немцев подойти к ожидавшей его лодке и как с трудом переплывал холодный днепр на бревне. на форме, ивану холиным, орден отечественной войны и медаль «за отвагу» . после совместной трапезы холин и мальчик уезжают. спустя некоторое время г. в вновь встречается с иваном. сначала в батальоне появляется тихий и скромный старшина катасоныч. с наблюдательных пунктов он «смотрит немца» , целые сутки проводя у стереотрубы. затем холин вместе с г. осматривает местность и траншеи. немцы на другой стороне днепра постоянно держат наш берег под прицелом. г. должен «оказывать всяческое содействие» холину, но ему не хочется «бегать» за ним. г. занимается своими делами, проверяет работу нового фельдшера, стараясь не обращать внимания на то, что перед ним красивая молодая женщина. приехавший иван неожиданно дружелюбен и разговорчив. сегодня ночью ему предстоит переправа в тыл, но он и не думает спать, а читает журналы, ест леденцы. мальчик восхищён финкой г. , но тот не может подарить ивану нож — ведь это память о его погибшем лучшем друге. наконец г. подробнее узнаёт о судьбе ивана буслова (это настоящая фамилия мальчика) . родом он из гомеля. в войну погибли его отец и сестрёнка. ивану пришлось пережить многое: он был и в партизанах, и в тростянце — в лагере смерти. подполковник грязнов уговаривал ивана поехать в суворовское училище, но тот хочет только воевать и мстить. холин «даже не думал, что ребёнок может так ненавидеть…» . а когда ивана решили не посылать на , он ушел сам. то, что может сделать этот мальчик, и взрослым разведчикам редко удаётся. решено, что, если после войны не отыщется мать ивана, его усыновят катасоныч или подполковник. холин говорит, что катасоныча неожиданно вызвали в дивизию. иван по-детски обижен: почему тот не зашел попрощаться? на самом деле катасоныч только что был убит. теперь третьим будет г. конечно, это нарушение, но г. , и до того просивший взять его в разведку, решается. тщательно подготовившись, холин, иван и г. отправляются на операцию. переплыв реку, они прячут лодку. теперь мальчику предстоит нелёгкая и рискованная : незаметно пройти в тылу немцев пятьдесят километров. на всякий случай он одет как «бездомный отрепыш» . страхуя ивана, холин и г. около часа проводят в засаде, а затем возвращаются назад. г. в заказывает для ивана точно такую же финку, как та, что ему понравилась. через некоторое время встретившись с грязновым, г. , уже утверждённый в должности командира батальона, просит передать нож мальчику. но оказывается, что, когда ивана окончательно решили отправить в училище, он самовольно ушёл. но г. не может забыть о маленьком разведчике. после тяжёлого ранения он попадает в берлин для захвата архивов. в найденных документах тайной полевой полиции г. вдруг обнаруживает фото со знакомым скуластым лицом и широко расставленными глазами. в донесении сказано, что в декабре 1943 г. после яростного сопротивления был задержан «иван» , наблюдавший за движением эшелонов в запретной зоне. после допросов, на которых мальчик «держался вызывающе» , он был расстрелян.
Червоні вітрила — спочатку з’являються перед нами як конкретний предмет — іграшка, зроблена для продажу Лонгреном, батьком головної героїні Ассоль. Відомий збирач народних переказів Егль, побачивши в руках дівчинки чудову іграшку — вітрильник з червоними вітрилами, сказав їй дивну річ: «Ти будеш великою, Ассоль. Одного разу ранком у морській далечині під сонцем блисне червоне вітрило. Сяюча громада червоних вітрил білого корабля рушить, розсікаючи хвилі, просто до тебе... Красивий принц посадить тебе в човен, привезе на корабель, і ти виїдеш назавжди до блискучої країни, де сходить сонце і де зірки спустяться з неба, щоб привітати тебе з приїздом».
Казкар посіяв у душу юної Ассоль зернятко мрії про диво. Серед сірих буднів її підтримувала віра в диво, і воно сталося. Але Ассоль, з її мрією про принца і червоні вітрила живе в оточенні злісних людей — мешканців Каперни, абсолютно нечулих до прекрасного. Мешканці Каперни не розповідали казок, не співали пісень, вони думали тільки про повсякденні справи. Ассоль теж думає про хліб насущний, але мрія піднімає її над буденним життям. Герої Гріна відрізняються від оточуючих людей. Мешканці Каперни живуть приземленно. А ті, хто хотів жити інакше, іноді не витримували тиску оточуючих: так, став п’яницею добрий вугляр, що завдяки Ассоль зміг побачити ніжні розписи на лозинах старого вугільного кошика. У світі несправедливості, у якому живуть герої Гріна, добро так само незвичайне, як червоні вітрила.
Основний конфлікт «Пурпурових вітрил» — конфлікт мрії Ассоль і дійсності, піднесеної натури з реальним життям. Образ вітрила використовувався в літературі багато разів. Вітрило немов кличе в невідому далечінь, де на героя чекає прекрасне майбутнє, щастя. Але вітрила зазвичай бувають із грубої парусини сірого кольору, а тут — червоні й шовкові. Такі вітрила можна зшити, але в житті подібне марнотратство зустрінеться нечасто. Це диво, але рукотворне. Пурпурові вітрила — символ здійсненної мрії, неминучого торжества сил добра над силами зла. Думкою звертаючись до дочки, Лонгрен думає: «Багато доведеться в майбутньому побачити тобі не пурпурових, а брудних і хижих вітрил; здалеку — ошатних і білих, поблизу — рваних і нахабних».
Пурпуровий колір набуває в творі особливого смислу. Пурпуровий колір — колір життя. Пурпуровий колір для героїв О. Гріна має символічне значення: він говорить про те, що можна досягти незбутнього, перетворити казку на реальність. Пурпурові вітрила — це справа рук самої людини. Капітан Грей скаже чудові слова: «Я зрозумів одну нехитру істину: Вона в тому, щоб робити так звані дива своїми руками». Пурпурові вітрила — це казка, що стала дійсністю, дивом, так просто зробленим людиною для іншої людини. Грей знайшов своє щастя, коли подарував Ассоль її дитячу мрію. Фінал повісті звучить як гімн мрії, як торжество духовного початку в людині. Грін стверджує, що шлях людини повинний бути освячений великою заповітною метою. Вона додасть йому стійкості і шляхетності у боротьбі з негодами життя. Казкові пурпурові вітрила допомагають читачеві дійти висновку, що високе покликання людини в тому, «щоб робити так звані дива своїми руками».
Багато поколінь читачів із захопленням читають цю прекрасну казку. І щоразу Грін переконує нас, що людина не може жити без високої мрії, що в кожному серці живуть свої червоні вітрила. Вони наближаються до берега, що чекає їх, і кожну мить здійснюється багато надій, великих і маленьких.