Жуль Верн жив у непростий, але дуже цікавій час. У Європі розвивається наука. Успіхи і досягнення науковців швидко втілюються в життя, змінюючи його на краще. Майбутній автор також поринає в науку. Спочатку сісти за підручники його примусив батько, а потім, зацікавившись, він сам із задоволенням здобуває фундаментальні знання.
Природний розум, отримані знання і безмежна фантазія перетворили простого адвоката Жуля Верна на всесвітньо відомого письменника. Він створив абсолютно новий літературний жанр.
Деякий час Жуль Верн працював в одному із журналів. Його завдання полягало в тому, щоб доступно і цікаво розповідати читачам про наукові відкриття. Саме тоді у письменника виникла ідея створити образ справжнього науковця. Свій задум він втілює в життя. У романі «П’ятнадцятирічний капітан» з’являється дивакуватий вчений, кузен Бенедикт. Мені здається, що Жуль Верн навмисне зображує його безпорадним, неуважним, щоб привернути до нього увагу читача. У свої 50 років Бенедикт забуває поїсти, не звертає уваги на свій одяг, бо єдине, що для нього важливо, — це ентомологія. Наука про комах поглинула його до останку. Бенедикт не помічав великих предметів, людей, але навіть найдрібніша комаха завжди привертала його увагу. Ентомологія не полишала кузена ні вдень, ні вночі. Відчуженість від реального життя, неуважність стали причиною того, що невеликий загін «Пілігрима» висаджується на узбережжі Африки, а не Америки. Отож причиною випробувань, які випали на долю героїв, стала ентомологія, яка поглинула свідомість та підсвідомість кузена Бенедикта. Та чи можна засуджувати за це вченого? Він настільки добра людина, готова завжди прийти на до що його навіть шкода. Виникає бажання до заспокоїти, розрадити.
Чого ж насправді хотів автор, створюючи образ кузена Бенедикта? Мені здається, що Жуль Верн хотів показати читачеві, що світ знань є безмежним, всепоглинаючим. А розвивати науку можуть лише ті люди, які віддають їй себе до останку і готові покласти своє життя на вівтар розвитку і прогресу в ім’я майбутнього.
Повесть "Детство" очень правдивое произведение,Горький рисует все тяготы жизни "без прикрас",тяжёлое выживание простых людей,которые борются за выживание.Повесть запоминающаяся,а нравится или нет,каждый решает для себя сам. Бабушка-это душа дома Кашириных,на неё всё держится.Своей добротой,отзывчивостью она сдерживает весь негатив в доме,принимая удар на себя.Дед обижает бабушку,вымещает на ней зло,но столкнувшись с проблемой,становится маленьким и бес как во время пожара.Алёша сближается с бабушкой,добрейшим человеком,огромной души.От неё он перенимает любовь к людям,бесстрашие,решительность в самых сложных ситуациях,учится трудолюбию и состраданию.Если бы не бабушка,то Алёша мог вырасти совсем другим,поэтому Горький и хотел назвать повесть "Бабушка",потому что это главное,что было хорошего в жизни Алёши. Живя у деда Каширина,Алёша столкнулся с действительностью жизни,жестоким обращением и унижениями.Тяжёлая жизнь,грустная и безрадостная. Скрывая отчаяние,Алёша дерётся с мальчишками и вечно ходит побитый.Он не озорник,но под этой личиной ему проще скрывать свои чувства.Дед деспотичный человек,он всем приказывает и требует полного подчинения.Из за жестокости деда,Алёша становится очень чувствительным к чужим бедам,сердобольным и внимательным к другим.Молитвы Алёше не опускаться духовно,в доме где царит безжалостность,зависть и ненависть.Мысли о Боге давали духовную пищу мальчику.Со временем он перестаёт бояться и слушаться деда.Бабушка и Цыганок,это отдушина для Алёши,его дядья заняты делёжкой наследства,создавая атмосферу ненависти и зависти.Мастер Григорий тоже повлиял на Алёшу.Григорию была ненавистна атмосфера в дому Кашириных.Он любит Алёшу,учит его жизни,не бояться невзгод и смело смотреть в глаза. Горький дал очень точное определение жизни простого народа XIX века.Тяжёлая,как свинец,серая,безрадостная жизнь мужиков,отравленных отсутствием радости ,жестокость, безразличие,страдания,которые делали людей дикими,непредсказуемость выплеска их гнева.Алёша столкнулся со страшной действительностью жизни в доме деда ,где царила мерзкая жадность хозяина,самоуправство,подлость,неоправданная жестокость.Зависть ,на грани ненависти,всё это навалилось на ребёнка "свинцовой мерзостью",для Алёши было дико ,что так живут люди,что это норма русской жизни в глубинке.
Жуль Верн жив у непростий, але дуже цікавій час. У Європі розвивається наука. Успіхи і досягнення науковців швидко втілюються в життя, змінюючи його на краще. Майбутній автор також поринає в науку. Спочатку сісти за підручники його примусив батько, а потім, зацікавившись, він сам із задоволенням здобуває фундаментальні знання.
Природний розум, отримані знання і безмежна фантазія перетворили простого адвоката Жуля Верна на всесвітньо відомого письменника. Він створив абсолютно новий літературний жанр.
Деякий час Жуль Верн працював в одному із журналів. Його завдання полягало в тому, щоб доступно і цікаво розповідати читачам про наукові відкриття. Саме тоді у письменника виникла ідея створити образ справжнього науковця. Свій задум він втілює в життя. У романі «П’ятнадцятирічний капітан» з’являється дивакуватий вчений, кузен Бенедикт. Мені здається, що Жуль Верн навмисне зображує його безпорадним, неуважним, щоб привернути до нього увагу читача. У свої 50 років Бенедикт забуває поїсти, не звертає уваги на свій одяг, бо єдине, що для нього важливо, — це ентомологія. Наука про комах поглинула його до останку. Бенедикт не помічав великих предметів, людей, але навіть найдрібніша комаха завжди привертала його увагу. Ентомологія не полишала кузена ні вдень, ні вночі. Відчуженість від реального життя, неуважність стали причиною того, що невеликий загін «Пілігрима» висаджується на узбережжі Африки, а не Америки. Отож причиною випробувань, які випали на долю героїв, стала ентомологія, яка поглинула свідомість та підсвідомість кузена Бенедикта. Та чи можна засуджувати за це вченого? Він настільки добра людина, готова завжди прийти на до що його навіть шкода. Виникає бажання до заспокоїти, розрадити.
Чого ж насправді хотів автор, створюючи образ кузена Бенедикта? Мені здається, що Жуль Верн хотів показати читачеві, що світ знань є безмежним, всепоглинаючим. А розвивати науку можуть лише ті люди, які віддають їй себе до останку і готові покласти своє життя на вівтар розвитку і прогресу в ім’я майбутнього.
Бабушка-это душа дома Кашириных,на неё всё держится.Своей добротой,отзывчивостью она сдерживает весь негатив в доме,принимая удар на себя.Дед обижает бабушку,вымещает на ней зло,но столкнувшись с проблемой,становится маленьким и бес как во время пожара.Алёша сближается с бабушкой,добрейшим человеком,огромной души.От неё он перенимает любовь к людям,бесстрашие,решительность в самых сложных ситуациях,учится трудолюбию и состраданию.Если бы не бабушка,то Алёша мог вырасти совсем другим,поэтому Горький и хотел назвать повесть "Бабушка",потому что это главное,что было хорошего в жизни Алёши.
Живя у деда Каширина,Алёша столкнулся с действительностью жизни,жестоким обращением и унижениями.Тяжёлая жизнь,грустная и безрадостная. Скрывая отчаяние,Алёша дерётся с мальчишками и вечно ходит побитый.Он не озорник,но под этой личиной ему проще скрывать свои чувства.Дед деспотичный человек,он всем приказывает и требует полного подчинения.Из за жестокости деда,Алёша становится очень чувствительным к чужим бедам,сердобольным и внимательным к другим.Молитвы Алёше не опускаться духовно,в доме где царит безжалостность,зависть и ненависть.Мысли о Боге давали духовную пищу мальчику.Со временем он перестаёт бояться и слушаться деда.Бабушка и Цыганок,это отдушина для Алёши,его дядья заняты делёжкой наследства,создавая атмосферу ненависти и зависти.Мастер Григорий тоже повлиял на Алёшу.Григорию была ненавистна атмосфера в дому Кашириных.Он любит Алёшу,учит его жизни,не бояться невзгод и смело смотреть в глаза. Горький дал очень точное определение жизни простого народа XIX века.Тяжёлая,как свинец,серая,безрадостная жизнь мужиков,отравленных отсутствием радости ,жестокость,
безразличие,страдания,которые делали людей дикими,непредсказуемость выплеска их гнева.Алёша столкнулся со страшной действительностью жизни в доме деда ,где царила мерзкая жадность хозяина,самоуправство,подлость,неоправданная жестокость.Зависть ,на грани ненависти,всё это навалилось на ребёнка "свинцовой мерзостью",для Алёши было дико ,что так живут люди,что это норма русской жизни в глубинке.