Образи, які звуться «вічними» у літературі, представляють собою такі образи, які стали втіленням певних загальнолюдських рис, стали називними для певного типу людей, явищ. Наприклад, Дон Кіхот став втіленням безкорисливої любові до справедливості, Обломов – символом лінощів, а Плюшкін – уособленням скупості, скнарості. «Вічні образи» - велике надбання людської культури, класичної літератури.
Образ Прометея, створений в трагедії давньогрецького драматурга Есхіла «Прометей закутий», також є «вічним» для світової художньої культури. Він – втілення героїчної самопожертви заради інших, героїчного, безкорисливого служіння людям. Також образ Прометея є втіленням залізної волі, міцного духу, нескореності. Титан Прометей таким чином став символом одвічних прагнень та ідеалів людства. Він – сильний герой, який робить свідомий вибір – бути альтруїстом, допомагати іншим, та йде своїм шляхом до кінця. Вказані риси характеру Прометея є змістом поняття «Прометеїзм», яке виникло від імені титана.
Образ Прометея надихає людей бути мужніми, незламними, с честю та гідністю переносити труднощі та тортури, не піддаватися на спроби супротивників улестити, підкупити або залякати. Образ Прометея вчить цілеспрямовано діяти на благо інших людей, усього людства.
Вічний образ Прометея здавна надихає письменників, поетів, художників та інших митців. До образу Прометея у своїй творчості звертались Гете та Байрон, а з українських митців - Тарас Шевченко в поемі «Кавказ», Максим Рильский та Андрій Малишко в своїх поезіях. А Леся Українка присвятила Прометеєві такі рядки:
ответ:Школьник, сын Николая Ильича и Арины Петровны, младший брат Нины Николаевны и Варвары Николаевны Снегирёвых. Впервые читатель видит его как бы глазами Алексея Карамазова в момент мальчишеской драки: «За канавкой же, примерно шагах в тридцати от группы, стоял у забора и ещё мальчик, тоже школьник, тоже с мешочком на боку, по росту лет десяти не больше или даже меньше того, — бледненький, болезненный и со сверкавшими чёрными глазками. Он внимательно и пытливо наблюдал группу шести школьников, очевидно его же товарищей, с ним же вышедших сейчас из школы, но с которыми он видимо был во вражде. <…> Подойдя совсем, Алёша увидел пред собою ребёнка не более девяти лет от роду, из слабых и малорослых, с бледненьким, худеньким продолговатым личиком, с большими, тёмными и злобно смотревшими на него глазами. Одет он был в довольно ветхий старенький пальтишко, из которого уродливо вырос. Голые руки торчали из рукавов. На правом коленке панталон была большая заплатка, а на правом сапоге, на носке, где большой палец, большая дырка, видно, что сильно замазанная чернилами…» Вместо благодарности Алёше за заступничество Илюша прокусит ему палец до кости. Как прояснилось впоследствии, этим горячий мальчик, безумно любивший отца, отомстил Алёше как брату Дмитрия Карамазова, который прилюдно унизил и прибилштабс-капитана Снегирёва.Большую роль в заключительной части романа играет история вражды-дружбы Илюши Снегирёва с Колей Красоткиным, который сначала доведёт гордого Илюшу своим «воспитанием» до злобы и бунта, а затем скрасит ему последние дни жизни собакой Жучкой-Перезвоном. Первый том заканчивается сценой у Илюшиного камня клятвой школьников и их нового наставника Алексея Карамазова идти всю жизнь «рука об руку».
Образи, які звуться «вічними» у літературі, представляють собою такі образи, які стали втіленням певних загальнолюдських рис, стали називними для певного типу людей, явищ. Наприклад, Дон Кіхот став втіленням безкорисливої любові до справедливості, Обломов – символом лінощів, а Плюшкін – уособленням скупості, скнарості. «Вічні образи» - велике надбання людської культури, класичної літератури.
Образ Прометея, створений в трагедії давньогрецького драматурга Есхіла «Прометей закутий», також є «вічним» для світової художньої культури. Він – втілення героїчної самопожертви заради інших, героїчного, безкорисливого служіння людям. Також образ Прометея є втіленням залізної волі, міцного духу, нескореності. Титан Прометей таким чином став символом одвічних прагнень та ідеалів людства. Він – сильний герой, який робить свідомий вибір – бути альтруїстом, допомагати іншим, та йде своїм шляхом до кінця. Вказані риси характеру Прометея є змістом поняття «Прометеїзм», яке виникло від імені титана.
Образ Прометея надихає людей бути мужніми, незламними, с честю та гідністю переносити труднощі та тортури, не піддаватися на спроби супротивників улестити, підкупити або залякати. Образ Прометея вчить цілеспрямовано діяти на благо інших людей, усього людства.
Вічний образ Прометея здавна надихає письменників, поетів, художників та інших митців. До образу Прометея у своїй творчості звертались Гете та Байрон, а з українських митців - Тарас Шевченко в поемі «Кавказ», Максим Рильский та Андрій Малишко в своїх поезіях. А Леся Українка присвятила Прометеєві такі рядки:
«Ти, Прометею, спадок нам покинув,
Великий, незабутній. Тая іскра,
Що ти здобув для нас від заздрих Олімпійців,
Я чую пал її в своїй душі…»
ответ:Школьник, сын Николая Ильича и Арины Петровны, младший брат Нины Николаевны и Варвары Николаевны Снегирёвых. Впервые читатель видит его как бы глазами Алексея Карамазова в момент мальчишеской драки: «За канавкой же, примерно шагах в тридцати от группы, стоял у забора и ещё мальчик, тоже школьник, тоже с мешочком на боку, по росту лет десяти не больше или даже меньше того, — бледненький, болезненный и со сверкавшими чёрными глазками. Он внимательно и пытливо наблюдал группу шести школьников, очевидно его же товарищей, с ним же вышедших сейчас из школы, но с которыми он видимо был во вражде. <…> Подойдя совсем, Алёша увидел пред собою ребёнка не более девяти лет от роду, из слабых и малорослых, с бледненьким, худеньким продолговатым личиком, с большими, тёмными и злобно смотревшими на него глазами. Одет он был в довольно ветхий старенький пальтишко, из которого уродливо вырос. Голые руки торчали из рукавов. На правом коленке панталон была большая заплатка, а на правом сапоге, на носке, где большой палец, большая дырка, видно, что сильно замазанная чернилами…» Вместо благодарности Алёше за заступничество Илюша прокусит ему палец до кости. Как прояснилось впоследствии, этим горячий мальчик, безумно любивший отца, отомстил Алёше как брату Дмитрия Карамазова, который прилюдно унизил и прибилштабс-капитана Снегирёва.Большую роль в заключительной части романа играет история вражды-дружбы Илюши Снегирёва с Колей Красоткиным, который сначала доведёт гордого Илюшу своим «воспитанием» до злобы и бунта, а затем скрасит ему последние дни жизни собакой Жучкой-Перезвоном. Первый том заканчивается сценой у Илюшиного камня клятвой школьников и их нового наставника Алексея Карамазова идти всю жизнь «рука об руку».
Объяснение: