Подготовьте устный или письменный рассказ о герое который Вам Особенно запомнился предварительно подберите цитаты и продумайте план рассказа Конь с розовой гривой
Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.
Якщо ж говорити про Тараса Бульбу, на мою думку, він скоїв величезний гріх, убивши сина. Головна ідея повісті – уславлення козацтва і заклик любити свою Батьківщину. Читаючи цей твір, я була вражена патріотизмом козаків, нескінченною любов'ю і боротьбою за свій край. Вони карали кожного, хто смів посягнути на їхню Батьківщину. В наш час люди змінили свої погляди і принципи так, як змінилася і Україна. Народ від'їжджає до інших країн, залишаючи свою батьківщину, і інші не вбачають в цьому зради.
Андрій був не схожий на батька, Остапа чи будь-якого іншого козака. Парубок не був запеклим патріотом чи відчайдушним козаком-борцем. На першому плані для хлопця була душа, стосунки, щось духовне. Закохавшись у полячку, він забув і про батька, і про козаків, і про Батьківщину. Хтось скаже, що це явний егоїзм. Можливо Андрій і був егоїстом, але я його не засуджую.
Тарас був обурений зрадою сина, але в жодному разі не мав права позбавляти Андрія життя. Відома фраза "я тебе породив, я тебе і вб'ю" дуже мене обурила. Жодна людина: батько, матір, брат, сестра чи товариш не має права вбивати іншого. Людину створює не інша людина, а природа, отже і вбити людину може тільки вона…
Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек - головний
герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з Дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «пiздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу..."». Шимек прогадав, його щастя
вислизнуло від нього.
Объяснение:
Бузя спочатку маленька дівчинка. Бузя - це її скорочене ім'я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родинİ Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір'ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною.
Вона дуже сором'язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.
Козаки на Січі були віруючими людьми, набожними, шанували християнські традиції, але чи по-божому вони вчиняли, вбиваючи інших? Звісно, в боях не було часу на глибокі роздуми, адже якщо не ти б'єш – то б'ють тебе.
Є багато різних думок щодо цієї теми. Якщо опиратися на християнську мораль, то "жодна мета не може виправдати вбивство". Вбивство недопустиме, проте захист необхідний. Інколи трапляються небезпечні для життя ситуації, коли вбивства задля захисту свого життя не уникнути. Ненавмисне вбивство як наслідок захисту — жахливе, але особисто я не вважаю його за непростимий злочин.
Якщо ж говорити про Тараса Бульбу, на мою думку, він скоїв величезний гріх, убивши сина. Головна ідея повісті – уславлення козацтва і заклик любити свою Батьківщину. Читаючи цей твір, я була вражена патріотизмом козаків, нескінченною любов'ю і боротьбою за свій край. Вони карали кожного, хто смів посягнути на їхню Батьківщину. В наш час люди змінили свої погляди і принципи так, як змінилася і Україна. Народ від'їжджає до інших країн, залишаючи свою батьківщину, і інші не вбачають в цьому зради.
Андрій був не схожий на батька, Остапа чи будь-якого іншого козака. Парубок не був запеклим патріотом чи відчайдушним козаком-борцем. На першому плані для хлопця була душа, стосунки, щось духовне. Закохавшись у полячку, він забув і про батька, і про козаків, і про Батьківщину. Хтось скаже, що це явний егоїзм. Можливо Андрій і був егоїстом, але я його не засуджую.
Тарас був обурений зрадою сина, але в жодному разі не мав права позбавляти Андрія життя. Відома фраза "я тебе породив, я тебе і вб'ю" дуже мене обурила. Жодна людина: батько, матір, брат, сестра чи товариш не має права вбивати іншого. Людину створює не інша людина, а природа, отже і вбити людину може тільки вона…
Образи Шимека та Бузі зазначені в романі Шолом-Алейхема «Пісня пісень», відомому творі єврейської літератури.
Шимек - головний
герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з Дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «пiздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу..."». Шимек прогадав, його щастя
вислизнуло від нього.
Объяснение:
Бузя спочатку маленька дівчинка. Бузя - це її скорочене ім'я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родинİ Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір'ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною.
Вона дуже сором'язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі.