На мою думку, повість–феєрія «Пурпурові вітрила» - це гімн справжнім мрійникам, для яких немає перешкод, бо вони націлені на те щоб гірке життя перетворити на гарну казку. Отже, якби Грей не зустрів на лісовій галявині сплячу Ассоль, то він обов’язково б знайшов її у якійсь іншій ситуації. Як відомо, випадковості існують повсюдно й є неминучими. Саме тому, широко відомий вислів: «будь-яка закономірність це результат неусувних випадковостей й імовірностей».
Грей і Асоль виховувалися в різних умовах, але їх об'єднує вміння мріяти. Ще з дитинства вони добре навчилися долати гірки хвилини долі за до фантазування. При цьому вони зберігли щирість і тепло своєї душі, були здатні допомагати й співчувати іншім, цінити гарні хвилини життя.
Їхня казкова любов і зустріч – це неминучий результат віри у свою прекрасну долю, бо про що думаєш те й отримуєш.
Это высказывание писателя свидетельствует не только о том, что на рубеже 1870—1880-х годов в нем произошел глубокий нравственный переворот, но и о том, что кризис миросозерцания был подготовлен всем предшествующим развитием Толстого — человека и художника. «Я вернулся во всем к самому прежнему, детскому и юношескому. Я вернулся в ту волю, которая произвела меня и чего-то хочет от меня; я вернулся к тому, что главная и единственная цель моей жизни есть то, чтобы быть еще лучше, т. е. жить согласнее с этой волей; я вернулся к тому, что в скрывающейся от меня дали выработало для руководства своего все человечество...» — так писал Толстой в «Исповеди», постигая себя раннего и позднего.
На мою думку, повість–феєрія «Пурпурові вітрила» - це гімн справжнім мрійникам, для яких немає перешкод, бо вони націлені на те щоб гірке життя перетворити на гарну казку. Отже, якби Грей не зустрів на лісовій галявині сплячу Ассоль, то він обов’язково б знайшов її у якійсь іншій ситуації. Як відомо, випадковості існують повсюдно й є неминучими. Саме тому, широко відомий вислів: «будь-яка закономірність це результат неусувних випадковостей й імовірностей».
Грей і Асоль виховувалися в різних умовах, але їх об'єднує вміння мріяти. Ще з дитинства вони добре навчилися долати гірки хвилини долі за до фантазування. При цьому вони зберігли щирість і тепло своєї душі, були здатні допомагати й співчувати іншім, цінити гарні хвилини життя.
Їхня казкова любов і зустріч – це неминучий результат віри у свою прекрасну долю, бо про що думаєш те й отримуєш.
Объяснение:
Объяснение:
Это высказывание писателя свидетельствует не только о том, что на рубеже 1870—1880-х годов в нем произошел глубокий нравственный переворот, но и о том, что кризис миросозерцания был подготовлен всем предшествующим развитием Толстого — человека и художника. «Я вернулся во всем к самому прежнему, детскому и юношескому. Я вернулся в ту волю, которая произвела меня и чего-то хочет от меня; я вернулся к тому, что главная и единственная цель моей жизни есть то, чтобы быть еще лучше, т. е. жить согласнее с этой волей; я вернулся к тому, что в скрывающейся от меня дали выработало для руководства своего все человечество...» — так писал Толстой в «Исповеди», постигая себя раннего и позднего.