П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Повесть “детство” — это автобиографическое произведение м. горького, главный герой которой — алеша пешков. после того как у мальчика умер отец, он стал жить с дедом и бабушкой. в доме деда царила мрачная атмосфера, в которой и формировался характер алеши. хотя нужно сказать, что она почти не повлияла на мировоззрение этого героя. с первых дней в доме деда алеша замечал, что его родственники угрюмые, жадные, самолюбивые. мальчик сразу же не полюбил деда, который показался ему злым и даже немного жестоким. также алеше не понравились его дядья. в доме деда жил слепой мастер григорий, он был уже старый. часто дядья с сыновьями подшучивали над ним, насмехаясь над его слепотой. они шутки ради могли обидеть мастера и спокойно смотреть, как он, превозмогая боль, смирялся с этим. алеша был не таким. он понимал григория, жалел его и никогда не участвовал в этих “свинцовых мерзостях”, он не принимал таких шуток. мальчик иногда говорил с мастером, хотя тот был не разговорчив. алеша редко выходил на улицу, потому что встречал там , которые только и говорили о драках в его доме и всегда находили повод посмеяться над мальчиком, из-за чего он всегда с ними дрался. а в следующий раз его уже не пускали за ворота. до того как алеша стал жить в доме деда, он никогда не видел, чтобы детей били. но здесь сам мальчик стал относиться к числу тех, кого за любую провинность били. дед наказывал таким способом всех детей в доме. поначалу мальчик сопротивлялся, пытался доказывать деду, что тот не прав, но вскоре смирился и с этим. после таких наказаний он несколько раз болел. обижало алешу также и то, что дед бил бабушку, когда считал, что та лезет не в свое дело. он не раз говорил своему деду об этом, но тот злился еще больше. среди родных у алеши остался только один близкий ему и любимый человек — это бабушка. после смерти отца она заняла в душе алеши его место, а когда уехала мать, она одна давала мальчику ту любовь и ласку, которую в детстве он не получал от отца и матери. бабушка всегда рассказывала мальчику разные , сказки и стихи, она давала ему хорошие советы, к которым тот всегда прислушивался. алеша был добрым мальчиком. он сочувствовал обиженным, обездоленным людям, а среди злых старался найти хороших и искренних. мальчик тянулся к людям и каким-то неведомым чувством понимал, какой человек добрый, а какой злой. за время жизни с дедом и бабушкой алеша повстречал только несколько по-настоящему добрых, открытых людей. те, к кому он был больше всех привязан, — это цыганок и хорошее дело. этих двух людей он вспоминал часто. в представлении мальчика цыганок был сказочным героем, а хорошее дело всегда давал ценные советы, которые впоследствии алеше. он подолгу общался с ним. иной раз они просто сидели и молчали, думая о чем-то своем. хотя хорошее дело никто не любил и алеше запрещали встречи с ним, их дружба продолжалась, а мальчик даже и не думал прерывать ее. ведь алеша спокойно мог все рассказать ему, поделиться своими тайнами, чувствами, зная, что его всегда поймут. таким образом, этот старый человек в какой-то мере научил его жить и понимать других людей. мне понравился этот мальчик, потому что у него доброе и чуткое сердце, потому что он выделяется из толпы мрачных, нежизнерадостных людей. алеша понимает, что значит любить, сочувствовать ближнему и несчастному, что встретишь не часто. но самое главное, что среди того большинства злых, жадных, самолюбивых людей он отыскал добрых и отзывчивых, что среди зла, которое царило повсюду, этот мальчик смог найти добро.
Тематична-атестаційна робота
з світової літератури на тему:
"Антон Павлович Чехов"
Антон Павлович Чехов.
П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Объяснение:
надеюсь