на літніх канікулах нам потрібно було прочитати твір всеволода нестайка «тореадори з васюківки». коли я побачила цю велику за обсягом трилогію, то, чесно кажучи, великого захоплення не відчула. мій тато розповів, що він у дитинстві неодноразово перечитував цей твір і дуже захоплювався ним. мене здивував цей факт, тому почала читати.
і ось через декілька хвилин я вже занурилась у інший світ – світ дуже цікавої книги, де мої однолітки ява рень і павлуша завгородній, по іншому – іван васильович і павло денисович дуже веселі, винахідливі та дружні хлопці. надзвичайно захопило мене те, що хлопці дуже хотіли стати винахідниками. в їхніх мріях було викопати метро під свинарником, зробити підводний човен, вони намагаються влаштувати справжню кориду з коровою контрибуцією, беруть участь у театральних постановах разом з однокласниками – звичайно, все це не без пригод і не без гумору!
найяскравішою подією книги для мене стала історія, яку розповідав павлуша. ця історія сталася з явою. коли він через переекзаменовку, з павлушею поїхав шукати острів посеред плавнів, щоб там жити як робінзон крузо. а натомість павлуша прозвав яву робінзон кукурудзо. багато гумору у цій ситуації, але як приємно, що друг підтримав яву та не покинув у скрутну хвилину. хлопці один одному підходять за характером, обидва бешкетники.
ява любить морозиво і якось з’їв аж вісім порцій за один раз. а павлуша полюбляє вареники з вишнею і за раз може з’їсти цілу миску. друзі – не розлий вода.
в рассказе "заячьи лапки" мы знакомимся с отважного зайца, который не жалея своих лап бежал от лесного и тем самым спас жизнь и старому охотнику лариону. причем именно в этого зайца с рваным ухом стрелял дед лариона буквально перед .
поэтому мне не удивительно, что ларион проникся к зайцу чувством глубокой признательности, не только за свое спасение, но и за то, что тот показал ему как добром отвечать на зло.
дед ларион спас зайца, с трудом нашел косому врача, а потом оставил его у себя жить, и когда автор приезжает к деду,то видит этого знаменитого зайца спящим в сенях. заяц видимо прижился и стал членом семьи.)
на літніх канікулах нам потрібно було прочитати твір всеволода нестайка «тореадори з васюківки». коли я побачила цю велику за обсягом трилогію, то, чесно кажучи, великого захоплення не відчула. мій тато розповів, що він у дитинстві неодноразово перечитував цей твір і дуже захоплювався ним. мене здивував цей факт, тому почала читати.
і ось через декілька хвилин я вже занурилась у інший світ – світ дуже цікавої книги, де мої однолітки ява рень і павлуша завгородній, по іншому – іван васильович і павло денисович дуже веселі, винахідливі та дружні хлопці. надзвичайно захопило мене те, що хлопці дуже хотіли стати винахідниками. в їхніх мріях було викопати метро під свинарником, зробити підводний човен, вони намагаються влаштувати справжню кориду з коровою контрибуцією, беруть участь у театральних постановах разом з однокласниками – звичайно, все це не без пригод і не без гумору!
найяскравішою подією книги для мене стала історія, яку розповідав павлуша. ця історія сталася з явою. коли він через переекзаменовку, з павлушею поїхав шукати острів посеред плавнів, щоб там жити як робінзон крузо. а натомість павлуша прозвав яву робінзон кукурудзо. багато гумору у цій ситуації, але як приємно, що друг підтримав яву та не покинув у скрутну хвилину. хлопці один одному підходять за характером, обидва бешкетники.
ява любить морозиво і якось з’їв аж вісім порцій за один раз. а павлуша полюбляє вареники з вишнею і за раз може з’їсти цілу миску. друзі – не розлий вода.
lady v [613k]
2 года назад
в рассказе "заячьи лапки" мы знакомимся с отважного зайца, который не жалея своих лап бежал от лесного и тем самым спас жизнь и старому охотнику лариону. причем именно в этого зайца с рваным ухом стрелял дед лариона буквально перед .
поэтому мне не удивительно, что ларион проникся к зайцу чувством глубокой признательности, не только за свое спасение, но и за то, что тот показал ему как добром отвечать на зло.
дед ларион спас зайца, с трудом нашел косому врача, а потом оставил его у себя жить, и когда автор приезжает к деду,то видит этого знаменитого зайца спящим в сенях. заяц видимо прижился и стал членом семьи.)