Кімнатка на четвертому поверсі. Невеличке віконце. Склепінчаста стеля. Вузеньке ліжко. Груба сукняна ковдра. Міцно впирається в підлогу чотирма квадратними ніжками стіл із березових дощок. Два старенькі стільці. Під ліжком досить місця для його червоного сундучка.
Можна глянути у вікно. За тьмяними шибками чорний залізний дах сусіднього будинку. Закіптюжені димарі. Біля димарів вигинає спину чорний кіт. Ото б намалювати!
Квартирант щільно зачинив двері. З червоного сундучка повиймав малюнки, фарби. Розклав усе на столі, на підвіконні.
На столі свічка, але він її не засвічує. Лягає на вузеньке ліжко, яке вгинається під ним. Заплющує очі, але заснути не може. Надто багато вражень. Другий день він у столиці. Винайняв ось цю кімнатку.
Десь в іншому світі зосталося рідне містечко Чугуїв. Довкола нього степи, білі хати, темні вітряки, вишневі сади... Все наче одіснилося. До Петербурга він приїхав, щоб навчатися в Академії мистецтв.
До Академії його не прийняли.
За три дні прийшов познайомитись господар будинку, де він винаймав квартиру. Господар був архітектором.
— Ілля Юхимович, — назвався юнак і додав, — Рєпін.
Господар довго роздивлявся квартирантові малюнки. Тоді сказав рішуче:
— Ілля Юхимович! Ви перейшли Рубікон*. Повчіться в рисувальній школі. Обов'язково побувайте в Ермітажі. Навчання для вас тільки починається. В житті перемагають завзяті.
Царь Берендей встречается и у поэта Жуковского. В 1831 году Жуковский поселился в Царском селе, где ежедневно встречался с Пушкиным. Для творческого соревнования поэты взяли два сюжета, и оба, из записей Пушкина со слов Арины Родионовны. В результате появились две новых сказки. У Пушкина - «Сказка о царе Салтане», у Жуковского – « Сказка о царе Берендее». По началу в сказке Жуковского не было имени царя Берендея. Был царь. Жуковский искал экзотическое имя для своего царя, в этом ему его друг Карамзин, который слышал о северных народах. Так в сказке появляется царь Берендей. Звучное и в тоже время оригинальное имя. Так на свет появилась сказка о царе Берендее, о сыне его Иване-царевиче, о хитростях Кощея Бессмертного и о премудростях Марьи -царевны, Кощеевой дочери.
Перемагають завзяті
Кімнатка на четвертому поверсі. Невеличке віконце. Склепінчаста стеля. Вузеньке ліжко. Груба сукняна ковдра. Міцно впирається в підлогу чотирма квадратними ніжками стіл із березових дощок. Два старенькі стільці. Під ліжком досить місця для його червоного сундучка.
Можна глянути у вікно. За тьмяними шибками чорний залізний дах сусіднього будинку. Закіптюжені димарі. Біля димарів вигинає спину чорний кіт. Ото б намалювати!
Квартирант щільно зачинив двері. З червоного сундучка повиймав малюнки, фарби. Розклав усе на столі, на підвіконні.
На столі свічка, але він її не засвічує. Лягає на вузеньке ліжко, яке вгинається під ним. Заплющує очі, але заснути не може. Надто багато вражень. Другий день він у столиці. Винайняв ось цю кімнатку.
Десь в іншому світі зосталося рідне містечко Чугуїв. Довкола нього степи, білі хати, темні вітряки, вишневі сади... Все наче одіснилося. До Петербурга він приїхав, щоб навчатися в Академії мистецтв.
До Академії його не прийняли.
За три дні прийшов познайомитись господар будинку, де він винаймав квартиру. Господар був архітектором.
— Ілля Юхимович, — назвався юнак і додав, — Рєпін.
Господар довго роздивлявся квартирантові малюнки. Тоді сказав рішуче:
— Ілля Юхимович! Ви перейшли Рубікон*. Повчіться в рисувальній школі. Обов'язково побувайте в Ермітажі. Навчання для вас тільки починається. В житті перемагають завзяті.
Объяснение:
Орієнтовний план переказу.
1. Кімнатка на четвертому поверсі.
2. Краєвиди за вікном.
3. Малюнки й фарби з сундучка.
4. Спогади про Україну.
5. До Академії його не прийняли.
6. Знайомство з господарем будинку.
7. Навчання тільки починається.
Царь Берендей встречается и у поэта Жуковского. В 1831 году Жуковский поселился в Царском селе, где ежедневно встречался с Пушкиным. Для творческого соревнования поэты взяли два сюжета, и оба, из записей Пушкина со слов Арины Родионовны. В результате появились две новых сказки. У Пушкина - «Сказка о царе Салтане», у Жуковского – « Сказка о царе Берендее». По началу в сказке Жуковского не было имени царя Берендея. Был царь. Жуковский искал экзотическое имя для своего царя, в этом ему его друг Карамзин, который слышал о северных народах. Так в сказке появляется царь Берендей. Звучное и в тоже время оригинальное имя. Так на свет появилась сказка о царе Берендее, о сыне его Иване-царевиче, о хитростях Кощея Бессмертного и о премудростях Марьи -царевны, Кощеевой дочери.