Стихотворение «Не позволяй душе лениться» , как мне кажется, можно назвать девизом всей нелегкой жизни Н. Заболоцкого. уверен в том, что нельзя проводить время в бездействии, не годится «спать в постели при свете утренней звезды» . Он говорит о том, что как только ты позволишь себе расслабиться, дашь своей душе поблажку, освободишь ее от труда, от движения вперед, так сразу же лень возьмет над тобой верх: Она последнюю рубашку С тебя без жалости сорвет. Читая это стихотворение Н. А. Заболоцкого, мы начинаем убеждаться в справедливости и правильности наставлений поэта. Мы начинаем понимать, что душа — наша «рабыня и царица» И тогда уже лень и безразличие возьмут верх над нами, станут управлять нашей жизнью. И мы будем стоять в своем развитии на месте, «толочь воду в ступе» , а может быть, и скатимся вниз. Вот для того, чтобы этого не случилось, и нужно уметь управлять своей душой.
Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за до цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе.
уверен в том, что нельзя проводить время в бездействии, не годится «спать в постели при свете утренней звезды» . Он говорит о том, что как только ты позволишь себе расслабиться, дашь своей душе поблажку, освободишь ее от труда, от движения вперед, так сразу же лень возьмет над тобой верх:
Она последнюю рубашку
С тебя без жалости сорвет.
Читая это стихотворение Н. А. Заболоцкого, мы начинаем убеждаться в справедливости и правильности наставлений поэта. Мы начинаем понимать, что душа — наша «рабыня и царица»
И тогда уже лень и безразличие возьмут верх над нами, станут управлять нашей жизнью. И мы будем стоять в своем развитии на месте, «толочь воду в ступе» , а может быть, и скатимся вниз. Вот для того, чтобы этого не случилось, и нужно уметь управлять своей душой.
Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за до цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе.